Власть, Макроэкономика
  6733  2

 Як Росія веде проти України економічну війну


Автор: Сергій Головньов, Юрій Віннічук

Російська Федерація здійснює економічний тиск на Україну, поставивши її в залежність від імпорту природного газу, вугілля, нафтопродуктів та азотних добрив. Паралельно РФ обмежує ввезення з України товарів з доданою вартістю.

Як Росія веде проти України економічну війну 01
Ілюстрація БізнесЦензора 

Ще в 2013 році, шість років тому, Російська Федерація (РФ) була найбільшим торгівельним партнером України. Але через анексію українського Криму, окупацію частини Донбасу та війну більшість торгових зав'язків було розірвано.

В результаті, торговельний оборот між Україною і Росією з 2013 по 2018 роки впав на 226% або на $26,6 млрд.

Як Росія веде проти України економічну війну 02

Водночас, не зважаючи на відкриту військову та політичну агресію зі сторони Росії, Україна була і залишається для неї важливим ринком збуту. Як і в довоєнний період, так і зараз, країна-агресор продає нам товарів більше, ніж купує у нас.

На графіку нижче видно, що динаміка торгового сальдо між Україною та Росією всі останні роки була на користь останньої.

З 2017 року негативне для нас сальдо торгівлі з РФ зростає. В 2017 році РФ продала товарів на $3,3 млрд більше, ніж придбала у нас. В 2018 році ця різниця виросла до $4,4 млрд.

В 2019 році ця різниця може побити минулорічний рекорд – в січні-липні цього року негативне сальдо торгівлі з Росією становило $2,5 млрд.

Як Росія веде проти України економічну війну 03

Графік показує, що торгівля РФ та України вигідніша північному сусідові. Адже Україна була і залишається великим ринком збуту ключових експортних товарів РФ: нафтопродуктів, вугілля та ядерного палива.

В Україні ці російські товари займають значні частки ринків, що дає можливість Кремлю шантажувати Україну, обмежуючи їх поставки.

БізнесЦензор зібрав дані щодо російського імпорту в Україну та відповідно експорту українських товарів в РФ.

Найбільшою статтею в імпорті з РФ завжди була поставка вуглеводнів: природного газу, вугілля та нафтопродуктів. Не дивлячись на падіння з 2013 року на 70%, в 2018 обсяг поставок вуглеводнів становив $4,4 млрд.

Імпорт скоротився, в першу чергу, через відмову України від купівлі російського газу за кабальним газовим контрактом 2009 року, який надавав Уряду РФ право в будь-який момент змінити ціну газу, відмовивши Україні в знижці.

Сьогодні в структурі вуглеводного імпорту з РФ присутні імпорт енергетичного та коксівного вугілля, дизельного пального, зрідженого газу (LPG). Крім того, з жовтня 2019 року почався імпорт електроенергії з РФ у невеликих обсягах.

Як Росія веде проти України економічну війну 04

Імпорт енергоносіїв – вимушений крок, який здійснюється через відсутність власних ресурсів. Кожен окремий вид палива має своє пояснення необхідності імпорту та шляхи виходу з цієї залежності.

Газ. Економічний тиск в дії

Імпорт природного газу Україні потрібен через те, що країна споживає більше, ніж видобуває. Дефіцит газу складає приблизно 10 млрд кубів на рік. Наприклад, в 2018 році Україна видобула 21 млрд куб. м газу, а спожила 32,3 млрд куб. м.

Щоб зменшити дефіцит, нам потрібно стимулювати збільшення видобутку власного ресурсу та впроваджувати технології з енергоефективності. Поки є дефіцит, Україна готова імпортувати газ з РФ.

Але "Газпром", який має монополію в експорті газу з РФ в інші країни, не продає його українським компаніям. "Газпром" вимагає додержання газового контракту 2009 року, який був відкорегований відповідно до рішення Стокгольмського арбітражу, або його розторгнення.

Сьогодні Україна імпортує російський газ з європейських країн. При цьому його вартість включає логістичну складову транспортування газу з РФ до європейських хабів та назад – в Україну. Через це вартість газу для українських підприємств в три рази перевищує його вартість для російських конкурентів.

Відсутність імпорту природного газу з РФ по ринковим цінам за європейськими правилами – це інструмент політичного тиску в дії.

Вугілля. Залежність зростає

Імпорт коксівного вугілля потрібен українським металургійним підприємствам для спекання коксу – палива, що використовується для виробництва чавуну. Його не вистачало і до війни. А після втрат шахт, що його видобувають на Донбасі, дефіцит став ще більшим.

Так, на неконтрольованій території залишилось "Краснодонвугілля", що входило в Метінвест Ріната Ахметова та Вадима Новинського – найбільше об’єднання, що видобувало коксівне вугілля.

Сьогодні Україна імпортує коксівного вугілля приблизно 12 млн тон в рік. 2/3 цього обсягу (близько 8 млн тон) – імпорт з РФ. Близько 25% імпортується із США.

Втім, імпорт з РФ здійснюють декілька десятків приватних російських компаній. Навіть якщо якась з них припинить поставки, українські меткомбінати знайдуть ресурс в інших країнах, хоч він і буде дорожчий.

Проте, в разі політичних обмежень імпорту такого вугілля, Уряд РФ вдарить по власних підприємствах. Російські шахти втратять значний обсяг збуту – 8 млн тон продажів в Україну при видобутку у 98 млн тон та експорті в 16 млн тон в 2018 році. Це призведе до зменшення виробництва та втрати робочих місць в РФ.

Енергетичне вугілля історично Україна не купувала, а навіть експортувала сама. Але після окупації проросійськими бойовиками Донбасу та втрати контролю над вуглевидобувними підприємствами на початку 2017 року, Україна залишилась без джерел видобутку вугілля антрацитових марок, яке використовувала половина українських ТЕС.

Зокрема в окупованому Донбасі залишилися Шахта "Комсомолець Донбасу", "Ровенькиантрацит" та "Свердловантрацит" - найбільші вуглевидобувні підприємства, які видобували вугілля антрацитових марок. Всі вони входили в холдинг ДТЕК Ріната Ахметова.

В 2018 році Україна імпортувала близько 7 млн тон енергетичного вугілля. 2/3 з цього обсягу або 66% було куплено на шахтах в РФ. Але тут ризики набагато вищі, ніж у випадку з коксівним вугіллям.

В 2018 році, в РФ було видобуто 340 млн тон енергетичного вугілля, з яких на експорт пішло майже 177 млн тон. Тобто, обсяг продажів в Україну цього виду палива незначний в структурі експорту РФ.

На даний час, Кремль використовує цей інструмент: блокує відвантаження вугілля на Луганську ТЕС українського енергохолдингу ДТЕК. Використання газу замість вугілля значно збільшило видатки ТЕС, які ДТЕК хоче перекласти на державу. А головне – це ставить під загрозу живлення електроенергією півночі Луганської області.

Імпорт енергетичного вугілля є слабким місцем для України. І Кремль на нього вже давить. Потрібно або диверсифікувати його імпорт, або змінювати структуру генерації електроенергії, зменшуючи частку вугільних ТЕС.

Нафтопродукти. Відносна диверсифікація

Імпорт нафтопродуктів також має велику диверсифікацію по джерелам надходження. Згідно інформації галузевого видання EnKorr, в 2018 році імпорт бензинів в Україну склав 1,01 млн тон, або 57% від загального споживання – 1,91 млн тон. Найбільше джерело імпорту бензину – Республіка Білорусь.

Зрідженого газу (LPG) в 2018 році імпортовано 1,3 млн тон при споживані 1,73 млн тон. В структурі імпорту найбільшу частку у 39% займає Білорусь, ще 38% - РФ, ще 20% - Казахстан.

Відносно небезпечною була ситуація з дизельним паливом (ДП). В 2018 році Україна імпортувала 5,8 млн тон при споживанні 6,5 млн тон.

Як Росія веде проти України економічну війну 05

Половину імпорту ДП прийшлось на "Роснефть" з РФ. В першу чергу – за рахунок нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс". Його контролює Нісан Моісєєв – партнер нардепа Віктора Медведчука, кума президента РФ Володимира Путіна.

Але в липні 2019 року Кабмін запровадив мито на рівні 4% на ДП з продуктопроводу та 3% на LPG з РФ. Це призвело до зменшення частки РФ в структурі імпорту цих нафтопродуктів.

Запровадження імпортного мита на імпорт з РФ – дієвий інструмент для диверсифікації поставок. Це зводить до мінімуму можливість Кремля здійснювати тиск на Україну через блокування продажів ресурсу.

Електроенергія. Незначний імпорт

Після запровадження оптового ринку електроенергії з 1 липня 2019 року, став можливий імпорт електроенергії. До 1 липня для його здійснення необхідні були рішення Ради Оптового ринку електроенергії (Ради ОРЕ) та рішення Міненерговугілля.

З жовтня компанії Ігоря Коломойського та Сергія Тігіпка почали здійснювати імпорт електроенергії з РФ. Всього потужності в перетині для імпорту з РФ викупили п’ять компаній.

За інформацією НЕК "Укренерго", на піку перетоків імпорт електроенергії з РФ становив потужність 0,5 ГВт. З РФ та Білорусі - близько 1 ГВт. Пікове споживання електроенергії в Україні сягає 15-20 ГВт. Таким чином, імпорт електрики з РФ не перевищує 1-3% від споживання в жовтні-листопаді.

Як Росія веде проти України економічну війну 06

Джерело: НЕК "Укренерго"

Цей ресурс імпортує компанія "Юнайтед Енерджі" з групи Приват Ігоря Коломойського та продає його на енергетичній біржі, так званому ринку на добу наперед. Коломойський зацікавлений в дешевій електроенергії для своїх Нікопольського та Запорізького феросплавних заводів. Імпорт знижує ціну на біржі.

Через відсутність договору про співробітництво між Україною і РФ, на імпорт електроенергії з РФ діє мито на рівні 2%. За потреби його можна збільшити для обмеження частки російського імпорту в структурі споживання електроенергії. З сьогоднішніми обсягами імпорту, навіть якщо Кремль різко його зупинить, українська енергетична система не постраждає.

Ядерне паливо. Технологічна залежність

Другою найбільшою статтею російського імпорту в Україну, після вуглеводнів, є ядерне паливо для АЕС, якими оперує держкомпанія НАЕК "Енергоатом". В Україні їх чотири: Запорізька, Южно-Українська, Хмельницька та Рівненська.

Всі 15 енергоблоків українських АЕС побудовані за радянськими технологіями під російське паливо компанії "ТВЭЛ", що входить до Концерну "Росатом". Лише в 2008 році, після декількох років випробувань, "Енергоатом" уклав угоду на закупівлю паливних збірок швецької компанії Westinghouse Electric.

Частка швецького палива зростала поступово, тому що "Енергоатом" проводив випробування на кожному енергоблоці, додаючи в реактори швецькі збірки.

В 2018 році імпорт палива зі Швеції в грошовому еквіваленті склав 28%, або $148 млн. В РФ було закуплено ядерного палива на $375 млн. Частка західного палива, що вже використовується в реакторах – трохи вища.

Як Росія веде проти України економічну війну 07

Від цієї залежності з боку "Росатому" складно позбавитись повністю. Були плани з будівництва в Україні заводу по виробництву ядерного палива та плани збільшення видобутку уранової руди.

Але Україна не може сама здійснювати повний цикл виробництва тепловидільних збірок (ТВЗ), бо для цього потрібна технологія збагачення урану. Як відомо, в 1994 році Україна відмовилась від статусу ядерної держави під гарантії безпеки з боку РФ та США.

Єдине, що може зробити "Енергоатом" в найближчі роки – довести частку використання швецьких ТВЗ до 50%. В цій сфері РФ не дозволяє собі використовувати тиск, бо політичне втручання в роботу ядерно-енергетичного комплексу може призвести до технологічної катастрофи планетарного масштабу.

Добрива. Аграрна залежність

Третє місце в структурі імпорту з РФ займають азотні добрива, сировиною для виробництва яких є природний газ. Фактично, поставки російських добрив в Україну є поставками газу в переробленому вигляді.

Як повідомляв БЦ, українські хімічні підприємства не можуть конкурувати з російськими через те, що вартість природного газу в Україні в три рази дорожча, ніж в РФ. Нагадаємо, що РФ не продає газ Україні по ринкових цінах.

Якщо не стримувати імпорт азотних добрив з РФ, українські хімічні заводи зупиняться. А коли українські аграрії будуть повністю залежати від поставок добрив з РФ, у Кремля з'явиться один з найпотужніших важелів економічного тиску на Україну.

Для цього в 2017-2018 роках Кабмін запроваджував загороджувальні мита на імпорт карбаміду, аміачної селітри та карбамідо-аміачної суміші (КАС) з РФ. А з липня 2019 року Уряд повністю заборонив завезення на митну територію України російських добрив.

Втім, російські добрива все одно постачаються в Україну через треті країни та з іншими товарними кодами.

Більшість азотних підприємств в Україні контролюються групою Ostchem Дмитра Фірташа. Крім того, в країні працюють державний "Одеський припортовий завод" та "ДніпроАзот" Ігоря Коломойського.

Сьогодні країна стоїть перед складним вибором: отримати неконтрольоване підвищення цін на добрива від заводів Фірташа та Коломойського після заборони імпорту, або втратити власне виробництво добрив через дешевизну російських.

Про товари з доданою вартістю

Щороку з Росії в Україну постачаються метали, електричні машини та пластмаси і полімери на сотні мільйонів доларів.

З 2013 року обсяги російського імпорту почали різко падати. На графіку нижче видно, як в 2016 році російський імпорт в Україну досягнув дна і почав нарощувати обсяги.

В січні-липні 2019 році обсяги поставок ядерного палива, добрив, металів, продукції машинобудування і пластмас становили $840 млн.

Як Росія веде проти України економічну війну 08

Український експорт до Росії також стрімко падав з 2013 року. Але в 2016 році темпи падіння поставок українських товарів до РФ зупинились і не змінювались протягом 2017-2018 років.

Найбільшими статтями експорту товарів з України до РФ є: урановий концентрат, з якого виробляються паливні збірки для наших АЕС, метали, неорганічна хімія, картон та машинобудівне обладнання.

Як Росія веде проти України економічну війну 09

Суть торгівельної війни між РФ та Україною полягає в обмеженні ринків збуту для товарів з доданою вартістю, які виробляє інша держава.

Останнім ворожим заходом Кремля проти української економіки стала постанова Уряду РФ від 18 квітня 2019 року про посилення російських санкцій по відношенню до українських підприємств.

Частина цих змін полягала в тому, що російські компанії мають отримувати квоти в Мінеконорозвитку РФ для імпорту ресурсів в Україну. Таких як вугілля і нафтопродукти.

Важливо, що документом вводилась заборона на ввезення до Росії окремих груп товарів з України. Це стосується труб та металевого посуду. Ця норма спрямована проти української металургії.

Для прикладу, норму про заборону ввезення українського посуду, по інформації співбесідників БЦ на металургійному ринку, було запроваджено в інтересах "Керченського металургійного заводу" в Криму, який виготовляє емальований посуд.

Також заборонено ввезення українського картону та української машинобудівної продукції. Зокрема – сільськогосподарських машин.

Як вже писав БЦ, адекватною відповіддю з боку України був би такий самий перелік із забороненими товарами. Слід обмежити ввіз в Україну тих російських товарів, які в Україні виготовляють більше одного виробника.

Висновки

Україна не може різко відмовитись від енергетичної залежності з боку РФ. Це все одно, що здійснити економічне самогубство.

Але Україна може "розшивати" слабкі місця економічних взаємовідносин двох країн. Для цього потрібно:

  1. Заміщати імпорт власним виробництвом, де це можливо.
  2. Шукати альтернативні джерела поставок в інших країнах.
  3. Запроваджувати інструменти з енергоефективності та нові технології, які дозволять зменшити споживання енергоносіїв.

Важливим інструментом у торговій війні є обмеження ринків збуту для конкурента та розширення можливостей збуту для власних компаній, які виготовляють продукцію з великою доданою вартістю.

Вочевидь Україні треба шукати якомога більше нових торгівельних партнерів. Путінська Росія, за допомогою перерахованих вище економічних важелів, буде блокувати будь-яку спробу України суттєво покращити свій економічний стан.

Источник: https://biz.censor.net.ua/r3159197
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх