Промышленность, Аграрный рынок, Инвестиции
  3773  2

 Володимир Власюк: "Ми продаємо сировину, з якої конкуренти виробляють додану вартість"

Сергій Головньов, Юрій Віннічук

В другій частині інтерв'ю голова ДП "Укрпромзовнішекспертиза" Володимир Власюк розповідає про те, на які товари існує попит у світі. Іншими словами - що може експортувати Україна?

Володимир Власюк: "Ми продаємо сировину, з якої конкуренти виробляють додану вартість" 01

Держпідприємство "Укрпромзовнішекспертиза" (УПЗЕ) займається обробкою економічних статистичних даних. Аналітики підприємства слідкують за цінами сировини і української продукції на світових ринках, збирають інформацію про обсяги виробництва, експорту та імпорту.

В першій частині інтерв'ю директор УПЗЕ Володимир Власюк розповів про те, яким виявився 2016 рік для українських виробників. Це був рік історичного мінімуму обсягів українського експорту. Також минулого року продовжувались тренди згортання торгівлі з Росією та нарощування продажів аграрної продукції.

В другій частині Власюк розповідає про те, чи залежать українські виробники від експорту в РФ, про нобхідність нарощування переробки сировини, та про попит на українські товари в Європі. 

"Диверсифікуйте свої ринки, бо Росія вже давно веде сплановану політику на заміщення українського імпорту"

Про торгівлю з Російською Федерацією

В 2016 році ми вийшли на $3,6 млрд експорту в Росію. Це менше, ніж в минулому році на $1,2 млрд.

Для прикладу, в 2012 році було близько $17 млрд. Така втрата, звичайно, дуже відчутний зовнішньоекономічний фактор. Частка Росії в експорті у нас впала з 17% до 9%.

Водночас у нас покращилось торгове сальдо с РФ. В 2016 скоротився негативний торговий баланс з Росією. В 2015 році він складав $2,7 млрд, а в 2016 році - $1,5 млрд. Скорочення відбулося завдяки тому, що ми відмовились від купівлі газу у росіян.

Про імпорт газу

Скорочення імпорту газу з Росії, а ще краще відмова від імпорту взагалі – це сприятливий показник для нашої економіки. Імпорт газу нашу економіку вимотував. Зараз ми цей фактор в значній мірі зняли.

Україна на сьогодні отримала реальну можливість взагалі відмовитися від імпорту газу. Ми скоротили споживання десь до 31 млрд. кубів, з яких власний видобуток – близько 20 млрд кубів. Треба додати якихось 10-11 млрд. кубів власного добутку. Тобто ми як ніколи близько до того щоб зняти питання газової залежності.

Зараз "Укргазвидобування" (найбільша газовидобувна компанія, що належить державі – БЦ) завдяки підняттю цін на її газ отримала додаткові фінансові ресурси. Питання – куди вони цей ресурс потратять?

Якщо ми побачимо збільшення видобутку газу в Україні, то додаткові гроші потрачені правильно. Якщо ж цього не відбудеться, то ці кошти знову пішли не за призначенням.

Про товарину структуру експорту

Роль Росії в нашій зовнішній торгівлі зменшується. Звичайно товарна структура експорту в РФ була краща, ніж експорту в ЄС, оскільки туди ми поставляли більше продукції машинобудування (вагони, турбіни, авіаційні двигуни).

Наприклад, постачальники вагонів були зав'язані на російський ринок до 90%. Тоді я ще говорив менеджерам підприємств: "Диверсифікуйте свої ринки, бо Росія веде сплановану політику на заміщення українського імпорту".

Робити вона це почала ще тоді, коли фактично контролювала нашу країну. Контролювала наші дії в авіації, контролювала наші дії в закупках газу, в військово-промисловому комплексі. Зараз ми позбавились цього контролю, що дуже важливо. Це вже дає свої перші результати.

Володимир Власюк: "Ми продаємо сировину, з якої конкуренти виробляють додану вартість" 02

Чи ми знайдемо найближчим часом повну заміну Росії? Ні. Але це змушує наші компанії переорієнтовуватися на інші ринки.

Чи можемо ми розвиватися без ринку Росії? Звичайно. Світ великий. Головне, що ми маємо тепер можливість вільно контактувати зі світом.

Про відкритість української економіки

Важливо, що ми – відкрита економіка. Ніхто нас не обмежує в нашій торгівлі. Ми отримали можливість самостійно будувати свої стратегії. Отримали свободу з якої все починається.

Те, що ми втратили російський ринок поставок машинобудівної продукції – це шок. Але він змушує наші підприємства шукати альтернативи, мінятися, вдосконалюватися.

Наприклад, збільшилася кількість компаній, які почали постачати в ЄС. Зростає кількість країн в які ми експортуємо своє обладнання.

Глобальний ринок величезний. Це колосальні обсяги, які не порівнюються з обсягами, які є в Росії.

Росія від війни, яку вона розв'язала в Україні, втратила значно більше, ніж ми. Загальні втрати країни-агресора можна оцінити в близько одного трильйона доларів. Мається на увазі й дія санкцій і падіння світових цін на енергоносії. То хто без кого не може? Очевидно, що більше вони без нас, ніж ми без них.

Про вибір стандартів сертифікації товарів

Завдяки угоді про асоціацію з ЄС, ми отримали чітке визначення, за якими стандартами ми працюємо. Раніше бізнес губився і не знав за якими стандартами працювати – митними, чи ЄС?

Зараз ми чітко знаємо, що ми сертифікуємо свої товари за стандартами ЄС. І як тільки ми сертифікуємо продукцію за стандартами ЄС, то перед нею відкривається весь світовий ринок.

Якщо б ми сертифікувалися за стандартами Митного союзу, ринок для нас би не відкрився. Гарний приклад – поставки молочних продуктів в Китай. Як тільки ми сертифікувалися за євростандартами, то в Китаї не виникло жодного питання. І вони всі обсяги продукції викупили собі.

Володимир Власюк: "Ми продаємо сировину, з якої конкуренти виробляють додану вартість" 03

Фото:agroportal.ua

Тому ми отримали від опікунства ЄС можливість, свободу в наших діях та визначеність, куди ми рухаємось. І це набагато важливіше, ніж втрата тих видів експорту продукції, яку ми колись експортували в РФ.

Про ризик стати сировинним придатком

Сьогодні ми все більше прив'язуємось до ринків ЄС. Обсяг експорту до ЄС складає 37% від загального, а імпорту звідти вже 44%. Тобто, ми тісно взаємодіємо із структурно сильнішою та більш розвиненою економікою. І тут є дві сторони.

По-перше, ми або будемо підлаштовуватися під цю економіку, попадаючи в пастку глобалізації та поставляючи сировину, напівфабрикати і людей. Або ми використаємо цю взаємодію, щоб отримувати знання, технології та покращити структуру своєї економіки за зразком більш досконалих сусідів.

Зрозуміло, що ми маємо йти другим шляхом.

Про нарощування експорту в ЄС

Уже сьогодні у нас є позитивний тренд, який свідчить про покращення нашої товарної структури експорту в ЄС. Наприклад, за 10 місяці 2016 року частка експорту металів у нас скоротилася з 27,2% у 2013 році до 23,4% від загального обсягу. Водночас обсяг експорту харчової продукції в ЄС у нас був на рівні 7,7% в 2013 році від загального, а за 10 місяців 2016 року - це вже 14%.

Ще одна стаття експорту в ЄС – машини і обладнання, які в 2013 році займали 11,8%. За 10 місяців 2016 року цей показник склав 15,2%. Але більше за рахунок відкриття заводів з виробництва кабельної продукції та електропроводки для автомобілів. Це фактично збіркові операції, де багато ручної праці. Тобто маленькі позитивні зміни у нас все таки є.

"Завжди виграє той, хто має переробну промисловість. Без неї країни "золотого мільярду" такими б не стали"

Про борошно

Чому наші компанії експортують зерно, а не борошно? По-перше, борошно потрібно виробити, а це – інвестиції. По-друге, знайти ринки. Але якщо цим займатися то всі проблеми вирішуються. Оскільки борошно - це $50 доданої вартості на кожній тонні, а світовий ринок борошно постійно зростає.

Борошно швидше йде у виробничий процес. При цьому транспортна складова в експорті борошно, за рахунок вищої маржі, грає меншу роль, ніж транспортна складова в експорті зерна.

Борошно імпортує Південна Америка та Китай. Це наші перспективні ринки збуту. Я б рекомендував нашим експортерам поїхати в Туреччину і подивитись на їхні борошномельні виробництва, що розміщенні прямо біля узбережжя в експортних переробних зонах. Там вони добувають $45-50 з кожної тони закупленого в нас зерна. Нам треба робити те саме.

Проблема в тому, що це не стало новою бізнес-візією наших крупних експортерів. Вони не мислять так.

Подивіться, вони будують інфраструктуру під вивіз зерна. Фінансують вивіз сировини з України. Тому, коли говорять, що в Україні побудували новий зерновий термінал, то не варто дуже цьому радіти. Бо це підготовка інфраструктури під вивіз сировини. Це та модель бізнесу яка комфортна для них.

Володимир Власюк: "Ми продаємо сировину, з якої конкуренти виробляють додану вартість" 04

Фото:elevatorist.com

І чим далі тим важче компаніям буде перейти від одного бізнесу (експорту зерна) до більш маржинального (експорту борошна).

Про мито на вивіз сировини

У нас цей ринок сьогодні зайнятий компаніями, які зацікавлені в вивезені зерна і це ускладнює диверсифікацію українського експорту. В перспективі це може стати фактором ризику, який буде стримувати переробку. Оскільки переробники будуть конкурувати з експортерами за зерно.

Якби у нас було експортне мито на вивіз зерна, то це б сприяло розвитку нашої переробки. Як приклад, можна привести розвиток виробництва соняшникової олії, де в свій час експорт насіння соняшнику був обмежений митом.

В світі на продукти харчування постійно зберігається високий попит. "Укрпромзовнішекспертиза" досліджувала це питання. Ми побачили, що попит на продукти переробки зерна росте на 5-9%. Наприклад, світовий ринок сиропів зростає на 7% щорічно.

Про перспективи українського одягу

Що ми можемо експортувати? Наприклад, одяг. Причому одяг, який розроблений нашими дизайнерами, а не пошитий за толінгивими (переробка давальницької сировини) схемам.

Українські дизайнери мають непоганий успіх на міжнародник виставках. У нас дуже креативні та підготовлені спеціалісти. Ну і співвідношення ціна/якість. Поставки українського одягу нашого дизайну і нашого пошиття є дуже перспективними. Однак потрібні стратегії брендування у світі.

Наприклад, весільні сукні, які шиють в Чернівцях. Це просто фантастика. Якщо у нас вартість якісної весільної сукні від $150, то в Європі подібної з елементами ручної роботи – від $5 тис.

Ми маємо рухатися в ті сегменти, які приносять прибуток. Якщо візьмемо ланцюг доданої вартості, то найбільше грошей приносить створення дизайну та рітейл, а найменше – це збірка або пошиття.

Володимир Власюк: "Ми продаємо сировину, з якої конкуренти виробляють додану вартість" 05

Про очікування від мораторію на вивіз ліса-кругляка

Перспективний напрямок також – виробництво та поставки деревообробної продукції та меблів. Наших, дизайнерських. В цьому році у нас експорт переробної продукції збільшився завдяки дії мораторію на вивіз з України лісу-кругляка.

Такі бар'єри, як мораторій на експорт кругляка, мають бути років на п'ять, але не назавжди. Зараз м’яч на боці наших переробників дерева. Вони повинні відповісти збільшенням інвестицій в переробку.

Це серйозне питання до нашого бізнесу, оскільки у нас є такий термін, як відторгнення інвестицій. В чому він полягає? В тому, що місцевий бізнес і чиновники, які на місцях сидять на цьому бізнесі, просто гальмують інвестиції, щоб не створювати конкуренцію своєму бізнесу.

Це можна розірвати, якщо робити ставку на більш сучасних мерів, які реально будуть залучати інвестиції. Тоді іншим не залишиться вибору ніж підтягуватись за ними.

Про перспективи деревообробки

Переробка деревини дуже перспективний ринок. Обсяг імпорту меблів в світі щороку зростає на 5% (4,9%).

Тому у нас варто переробляти деревину і виробляти паркет та фанеру. В одному кубі фанери $110 доданої вартості. В кубі лісу-кругляка – всього $12 доданої вартості.

Виробництва меблів, паперу, енергетичних пелетів – це перспективні для поставки в Європу товари, але наші підприємства не повинні боятися розвивати власні бренди. От саме на бренд мають бути потрачені час та сили. Це все окупиться.

Про інші перспективні товари для експорту

Перспективним для експорту в ЄС є взуття. Ми можемо експортувати економне взуття гарної якості за дешевшу ціну.

Якщо говорити про товари, які користуються попитом на світовому ринку і які ми можемо продавати, то це харчі та харчові інгредієнти. Наприклад, в світі високий попит на м'ясні продукти. Проте, на жаль, у нас обсяги виробництва сільгосппродукції зросли, а м'яса – зменшилися. Хоча це наступна ланка в ланцюгу доданої вартості.

Далі – група молочних продуктів. Соки. Ми маємо виробляти соки, а не лише експортувати яблука в Польщу чи Нідерланди. Є група харчових інгредієнтів: сухе молоко, лимонна кислота, яєчний порошок, лізин, казеїн, заморожені овочі та ягоди.

З продуктів машинобудування, інтегруючись з іншими світовими виробниками, ми можемо експортувати: литво, елементи трансмісії, електропроводка, підшипники, гідравлічне обладнання.

Про пастку глобалізації

Що для нас є тривожним? Те, що Україна рухається в пастку глобалізації. Це коли у виробництві та експорті переважає частка продукції з низькою доданою вартістю і відбувається масова трудова еміграція.

У виробництві продукції переробної промисловості питома вага високотехнологічної продукції знизилася з 4,6% в 2014 році до 4,3% за 11 місяців 2016 року. Також за цей час знизилася частка середньо-високотехнологічної продукції з 15% до 13,5%.

Водночас, частка низькотехнологічної продукції зросла з 38,8% до 41,4%, а середньо- низькотехнологічної знизилася з 41,6 до 40,9%.

Тобто, структурно у нас виходить так, що частка виробництва високотехнологічної продукції у нас продовжує знижуватися.

І якщо ми говоримо про експорт, то сировина (мінеральна продукція, деревина і АПК-продукція) зросли з 31,7% до 32,2%. В 2014 році це було 29,9%. Тобто в нас продовжує збільшуватися сировинна компонента в експорті. Це означає, що ми поставляємо сировину, з якої інші країни виробляють додану вартість.

Про експорт робочої сили

Друга стаття – експорт робочої сили. В Польщі і Чехії не вистачає робочої сили. І вони відкривають квоти для українців. Від нас виїжджають працівники, в тому числі і високої кваліфікації.

Тому, з одного боку, ми маємо досягнення, коли людина вільно має право обирати, де їй працювати. З іншого – країну покидають спеціалісти, бо тут немає робочих місць та можливостей для реалізації.

Динаміка така, що ми все більше і більше експортуємо товарів та робочої сили. Загалом за останні три роки лише за офіційними даними Україну, в пошуках роботи, покинули 1 млн. 200 тис. осіб. Ця тенденція дуже тривожна.

Володимир Власюк: "Ми продаємо сировину, з якої конкуренти виробляють додану вартість" 06

Єдиний вихід – створення робочих місць, зокрема, на підприємствах переробної галузі, які в нас продовжують деградувати. Тут мала б бути спеціальна політика уряду, якої немає.

Якщо ми цього не змінимо, то ми завжди будемо відставати і залишатимемось об’єктом  різних агресій, не дивлячись на наявність колосальних ресурсів.

Про необхідність розвитку переробки

Завжди виграє той, хто має переробну промисловість. Без переробної промисловості країни "золотого мільярду" такими б не стали.

Темпи розвитку переробної промисловості мають перевищувати темпи росту ВВП в країні. Нам треба протягом 20 років мати не менше 5% приросту, щоб надолужувати. Тому, переробна промисловість має в найближчі роки розвиватися темпами не нижче 7-8% щорічно.

Через цей етап пройшли всі успішні країни. Це коли темпи розвитку переробної промисловості та експорту були вищими ніж темпи зростання ВВП, а безперервна тривалість зростання складала десятки років.

У що держава має інвестувати, щоб допомогти собі ж?

Перше – інвестиції в освіту та підготовку спеціалістів. Друге – фінансування науки та наукових розробок. Третє – інвестиції в інфраструктуру.

Источник: https://biz.censor.net.ua/r3020490
 
 
 вверх