Аграрный рынок, Инвестиции
  16659  0
Материалы по теме:

 ГЕРОЇ БІЗНЕСУ. Як дипломат і директор фармзаводу створили молочну ферму

Юрій Віннічук, Дмитро Казанцев

Історія про те, як два брати вивели на ринок столиці молочні продукти власного виробництва. Які проблеми тормозять розвиток аграріїв, що займються скотарством?

сваоє

Шість років тому директор фармзаводу "Фармекс" Сергій Парубочий отримав від сільської ради Вороньків земельну ділянку під фермерство. Згодом до нього приєднався його брат Валерій, який довгий час працював дипломатом у Словенії.

Починали з підсобного господарства: дві корови, три кози. Виробляли молоко для себе. Також продавали продукцію місцевому населенню.

Згодом Парубочі закупили ще корів та професійне європейське обладнання для невеликих молочних ферм.

З того часу ферма Парубочих виросла до 300 голів великої рогатої худоби та 1500 га орендованої землі. Нещодавно молочна продукція братів під брендом "Своє" вийшла на столичний ринок.

Окрім виробництва молока та обробки 1500 га землі Парубочі також вирощують м’ясних  корів – "Абердинів-ангусів" (шотландська порода великої рогатої худоби) та курдючних баранів. Останніх, в тому числі, закуповує посольство Узбекистану, бо вони найкраще підходять для плову.

Біля корівника знаходиться цех з переробки молока та невеликий офіс. Цех та корівник з'єднанні молокопроводом. Таким чином, молоко уникає контакту з навколишнім середовищем. Молоко переробляється на обладнанні словенської фірми Plevnik.

З братами Парубочими кореспонденти БизнесЦензору зустрілися лише в неділю через їхню зайнятість. У офісній кімнаті ми застали сплячого сировара: в ту ніч він спав лише дві години, адже виробництво йде майже цілодобово.

"Свої хлопці"

"Взагалі починалося все з підсобного господарства для родини – дві корови, три кози, мали баранів для себе. Спочатку була територія 1,63 га. А потім побачили як в Словенії господарства розвиваються і працюють… В 2008 році мій брат поїхав на дипломатичну роботу до Словенії і ми з родиною почали до нього їздити. Одного разу ми поїхали подивилися місцевість за містом і заїхали у кафе, де познайомилися з фермером. Розговорилися. У нього було 20 гектарів землі, на яких працювало два трактори "Ламборгіні" та один вантажний "Мерседес". Працювала вся сім’я, а продукція продавалася прямо з ферми. Потрібно було їхати з самого ранку, щоб встигнути купити.

Я подивився і подумав, що якщо на 20 гектарах це можна зробити, то що ж можна зробити на наших тисячах. Вже зараз розуміємо, що ми ідеалізували це питання. Вирішили купити 20 корів і спробувати. Почав будувати корівник, свинарник, кормоцех, завів курдючних баранів. Корів купували на племінних заводах України. Купили ручний доїльний апарат виробництва компанії "Делаваль" і доїли ним молоко. Люди приїжджали із села й купували", - розповідає Сергій Парубочий.

"Далі вирішили створити торгову марку. Хотілося придумати щось таке, що викликало б довіру і максимально відповідало розробленій концепції. Думаю, є ж такий вираз "свій хлопець", тоді сказав: а давайте зробимо, щоб продукт теж був свій. Потім придумали "Своё". Думали обмалюємо ті дві точечки і буде класно. А потім я сказав: нехай буде краще "Своє", українською мовою. Так воно й народилося. І Слава Богу, що не "Своё". Спочатку зареєстрували ТМ, а потім вже вивісили", - говорить Сергій.

парубочі

Окрім переробки молока брати ще з одним партнером, місцевим жителем села Вороньків Сергієм Черкуновим займаються обробкою 1500 га землі, яку орендують у мешканців села. На одній частині землі вирощують корма для худоби. На іншій – зернові для продажу. Отримані доходи з обробки землі фермери реінвестують в розвиток виробництва.

"Починали з 280 гектарів. У цьому році будемо вже п’ятий сезон обробляти землі разом. За чотири сезони ми з 280 гектарів виросли до 1500. Це все землі навколо села. Перші роки техніку орендували. Зараз вже майже всю купили свою. Все, що заробляємо на рослинництві, далі вкладаємо", - розповідає Сергій Парубочий.

"Ми коли починали працювати, 5 років назад, ціна в Воронькові за оренду пая була 1200 гривень (у нас це - 2,2 га). Сьогодні ціна за оренду пая в кільки разів вища. Коли ми прийшли в село, відразу вирішили, що якщо одні дають 1200 гривень, то ми даємо 2500 гривень. Вважали, що це справедлива ціна. Люди підтягнулися до нас. Зробили для жителів села кілька екскурсій на фермі, провели тут збори своїх пайовиків, все їм показали. Розробили соціальну програму по підтримці наших орендодавців, почали давати знижки на свою продукцію. Я називаю нашу соціальну програму “Клуб своїх”. Рівень довіри зовсім інший, коли люди знають, що їх не надурять".

Масштаби господарства

Сьогодні на фермі Парубочих більше 300 голів великої рогатої худоби, в тому числі 170 корів. Із них дійних - 127 корів. Надої молока становлять до 2 тонн в день. Одна корова в рік може дати приблизно 6 тонн молока. Переробляється все молоко самостійно.

"За третій квартал 2016 року – у нас оборот 1,8 мільйона гривень. За перший, другий квартали у нас був оборот не більше мільйона. Якщо говорити відверто, то ми не рахуємо і не дивимося, скільки ми заробляємо на молоці. Такими речами, як EBITDA (показник, який дорівнює обсягу прибутку до вирахування витрат з виплати відсотків, податків, і нарахованої амортизації) не морочимося", - каже Сергій.

На підприємстві партнерів працює 50 людей, в тому числі 20 – на молочній фермі.

корова

"Намагаємося знаходити працівників саме із села. Хотілося, щоб працювали місцеві. Ми з братом також працюємо на фермі. У нас немає вихідних. Працюємо вночі. Люди бачать нашу відданість справі і все більше місцевих людей хоче йти до нас на роботу. П'яниці до нас на роботу не йдуть, бо знають, що не приживуться, ми вважаємо це теж досягненням", - вступає в розмову брат Сергія - Валерій.

"Коли ми починали, у мене в цеху переробки працювала одна людина, а зараз вже сім. З самого початку розвитку переробки ми відмовилися йти шляхом залучення на роботу вітчизняного технолога та організації виробництва на основі рекомендацій технолога. Я почав сам відвідувати школи сира в різних країнах Євросоюзу з метою отримання досвіду виробництва. Вже після цього поєднали досвід цих господарств з власним досвідом та досвідом українських технологів. Вийшов своєрідний мікс різного досвіду молочного виробництва, який був втілений у всі наші продукти. Тепер це стало правилом - раз на півроку проходити тижневі курси за кордоном", - пояснює Валерій.

Продажі

"Спочатку ми не збиралися заходити в мережі, думали, що повідкриваємо свої фірмові магазини і будемо торгувати виключно через них. Але тільки дурень не змінює свою думку. Я завжди стверджував: "ні, ніяких супермаркетів, ми не той продукт!". Але й супермаркети сьогодні також змінилися по відношенню до фермерських продуктів. На даний момент роботою з ними ми дуже задоволені", - каже Сергій.

кефір

Кадровий голод

"Доводиться інколи самому до ночі працювати. Просто ми не спішимо брати людину, ми дивимося з усіх сторін. Я коли беру, то питаю про сімейний стан, і моральний облік, які є звички, чого хочете, чого не хочете, обов'язково вимагаємо медогляд. Хочемо, щоб люди заробляли нормальні зарплати. Але є у нас одна проблема: трактористи – всі хлопці за 50 років, ПТУ немає, ніхто не дає цієї освіти. Молодь не приходить, бо її нічому не навчають. Електрика не можемо три місяці знайти. Електриків немає, зварювальників немає, токарів немає", - бідкається Валерій через деградацію професійної освіти в Україні.

Скільки молока в молоці

Одним із перших наших питань до братів було про якість молока, що продається на полицях магазинів. Їм є що розповісти, але вони вирішили бути коректними по відношенню до своїх конкурентів.

Вони навели декілька прикладів, з яких зрозуміло, що з молочними продуктами в Україні проблеми. І не стільки тому, що молоко не завжди виробляється з молока, а тому, що різні молочні продукти споживачам продають під виглядом справжніх.

"В 2015 році я був на зборах спілки молочних виробників України. Там була панель, де зібрались великі виробники молока. Один із доповідачів сказав, що нам вже треба прийняти закон, щоб на полицях виділяли продукцію різних молочних заводів, тому що є заводи, які мають 50% молока в своїй молочній продукції, а є які мають менше. Говорив, що треба виділяти окремо молоко і молочний продукт" – згадує Валерій.

"А я сиджу на тій зустрічі і думаю: мені куди – до красивих, чи до розумних? У мене цільне молоко (100%), тільки молоко і все. Ми нічого не домішуємо. Не застосовуємо сухого молока, маслоутворювачів. В наших продуктах немає пальмового жиру, консервантів, стабілізаторів, підсилювачів смаків", - продовжує він.

цех,молочний

"Сьогодні в Україні починають говорити про те, що, наприклад, в Європі, якщо в тебе бакобсемененність (кількісний вміст бактерій в сирому молоці, під дією яких може початися процес скисання або гниття молока) вища, ніж 400 тисяч, то це молоко - нетоварне. В Європі воно не йде у виробництво. А у нас всі заводи беруть будь-яке молоко і хто б що не говорив, я точно знаю, що, якщо є проблеми з молоком, то їх можна вирішити за допомогою різних технологій, які не корисні для людини. Я нічого поганого не хочу сказати, але це наші, українські умови", - розповідає Сергій Парубочий.

В Україні за нормами ДСТУ показник бакобсемененності встановлено до 1 мільйона. Проте є законодавчі ініціативи скоротити його до 400 тисяч.

"Молоко може зберігатися по кілька місяців через консерванти. Є також технологія ультрапастеризації. У себе ми встановили європейські технології для фермерських невеликих проектів. Наше молоко зберігається 7 днів, а кефір 5 днів. Йогурти у нас зберігаються два тижні. Якщо говорити про ті самі йогурти і державні стандарти, то у нас написано два тижні зберігання, а на світовому рівні немає такого, тому що все залежить від твоєї мікробіології молока. Якщо у тебе дуже чисте молоко, ти зробиш йогурт з цього молока, то можливо воно буде зберігатися і три тижні і навіть чотири", - каже Сергій.

На переконання фермерів, чистота молочної сировини - це головний чинник, який впливає на якість молочного продукту.

"Вся молочна продукція, яка виробляється великими молочними компаніями, виробляється із сировини різної якості та з додаванням сухого молока та інших речовин, які можуть налічуватися десятками. Також має значення, за допомогою якого обладнання вироблена продукція, чи застосовувалася гомогенізація продукції, яка температура пастеризації молока, або ж це ультрапастеризація, яким методом та з чого вироблене масло та інше".

"Не хочемо говорити, що молочна продукція, яка виробляється великими молочними підприємствами неякісна, просто це інша продукція, з іншими властивостями, з іншою ціною".

"Наша ж продукція значно вища у собівартості, бо зроблена на сто відсотків з молока і не може бути дешевою. Це зовсім інший сегмент молочного ринку України, який тільки формується в Україні останніми роками. Не треба також нас порівнювати з молочною продукцію, яку продають на ринках", - пояснюють брати.

"Ви говорите, що ви нас будете розвивати, а насправді нас б’єте"

"Місяць назад була нагода потрапити на зустріч одну. До нас у Бориспіль приїхали представники адміністрації президента, Київської області, Мінагрополітики. Я послухав їхню програму – висвітили слайд, де три-чотири рядки написано, що ми до 2020 року будемо підтримувати малих та середніх виробників. Як це будуть робити – ніхто не сказав".

"Я не витримав. І ми з ними 40 хвилин говорили на високих тонах. Всі чогось зводять будь-які питання в економічну площину, переводять в гроші, але питання не тільки в грошах. Гроші – це результат роботи. А наші державні служби ніяк не вийдуть із формату, коли головне – це відзвітуватися, а не працювати над важливими та проблемними питаннями та підходити до цієї роботи творчо.

От, наприклад, виступає представник Мінагрополітики і каже про субсидії, які нам уже не вертають три роки, а це десь 800 тисяч гривень, і вони вже знецінилися, але виступаючи ніхто не говорить про те, які варіанти можливо випрацювати для подолання цієї проблеми, ну хіба говорять про якісь примітивні, непрацюючі, давно всім відомі шляхи", - ділиться враженнями Валерій від спілкування з чиновниками.

Коли Сергій Парубочій закуповував корів для своєї ферми, то держава зобов’язалася повернути йому частину витрачених коштів.

"Спочатку ми купили ВРХ, держава повинна була відшкодувати 50% від вартості племінної корови або не більше 7 тисяч гривень. Ми тоді взяли кредит, купили корів. Планували, що отримаємо компенсацію і нам її вистачить на те, щоб ми купили ще корів, повністю укомплектували корівник і якась частина залишиться на сплату відсотків. В результаті корів ми так і не купили, грошей нам ніхто не віддав, з курсу 8 гривень за долар ми дійшли до 26 гривні за долар і вже по цьому курсу ніхто не віддає нічого. Була можливість отримати, але сталася революція. В ті часи видавали, але мінус 30% відкату", - каже Сергій.

"Пройшло чотири роки, нам ніхто не думає їх повертати. Держава повинна виконувати свої обіцянки, закони, постанови і т.д. У нас є приклад компенсації, яку ми три роки не можемо отримати. Ми писали звернення до всіх прем’єр-міністрів, до Яценюка, до двох губернаторів. Яценюк відписав, щоб Київська адміністрація розібралася. Адміністрація написала, що ми ставимо в план, але нам грошей не виділяють. А представник Мінагрополітики сказав нам: "судіться з нами", - продовжує фермер.

молоко

Ще одним з болючих питань, яке турбує "молочників" – скасування пільгового режиму ПДВ для аграріїв. Брати кажуть, що якщо з нового року АПК перейде на загальний режим оподаткування, то їм доведеться піднімати ціни на продукцію.

"Я взагалі називаю цей закон – законом зворотної пропорції (зміни до Податкового Кодексу). Як можна, коли життєвий рівень в країні падає, вводити ПДВ на продукти першої необхідності, на харчі. Це ж зворотня пропорція. Там доходи падають, тут ми повинні додавати ціну, – говорить Валерій. – В тій же Великобританії, чи зовсім немає ПДВ на продукти харчування, чи там є спеціальний режим. Нам треба на наш життєвий рівень рівнятися, на наші можливості. Ви говорите, що ви нас будете розвивати, а насправді нас на ходу б’єте".

"Чого всі говорять тільки про гроші? Чого не говорять, що треба донести до населення думку про наш продукт? Зробіть так, як маленькі революціонери – такі як ми. Зробіть якийсь фестиваль, покажіть людям, що є такі як ми. Допоможіть пояснити людям, чому ми по відношенню до інших дорожчі. Ми і повинні бути дорогі, ми не можемо бути дешевими. Якісне молоко не може коштувати як мінеральна вода".

"Держава повинна допомогти фермерам в оплаті консультантів. Зараз я всіх консультантів оплачую. В Європі є така система – там раз у місяць до тебе приїжджає консультант, який робить розрахунки по раціонам, по стану здоров’я корів. Все це на безкоштовній основі. Раніше вакцинація або перевірка на туберкульоз нам оплачувалася державою, а зараз не оплачується",- ділиться наболілим Валерій.

"Ми за свої гроші все перевіряємо, - додає Сергій. – Це я вже мовчу про відсутність кредитування і божевільні ставки на техніку по лізингу".

"Наші друзі в Словенії побудували виробництво, більше, ніж наше. Вони інвестували власних коштів – 2 мільйони євро і як тільки вони здали виробництво, отримали експлуатаційний дозвіл, то їм держава в продовж місяця 600 тисяч євро повернула", - розповідає Сергій Парубочій про європейський досвід підтримки фермерів.

Конкуренція і наука

В цьому році партнери вирішили інвестувати в вирощування високоякісних сортів пшениці. Вважають цю нішу перспективною, оскільки в Україні, в основному вирощується фуражна пшениця.

"Є такий Герой України – академік Моргун Володимир Васильович – директор Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук (НАН) України. Ми в цьому році у них закупили нові українські сорти пшениці. Пшениця – це єдине, що залишилося в нашій державі з насіння, бо кукурудза – це Monsanto, DuPont, KWS та інші. Української вже немає. Тепер в Україні все імпортне. Я був у Моргуна місяць назад і він мені сказав – ідіть в хорошу товарну пшеницю і будете заробляти гроші. У нас всі женуться за об’ємами, а якість зерна – ніяка. Всі вирощують фуражну пшеницю. Тому й ціна – ніяка", – каже Сергій.

вівці

"Як казав Козьма Прутков: "Зри в корень". Треба глибоко ці питання вивчати. Земля – це наш ресурс, який повинен нам заробляти гроші, як в ОАЕ нафта. А у нас всі розмови зводяться до того знімати чи не знімати мораторій на продаж землі, але це – вершина айсбергу. Землю люди можуть продати, гроші швидко "розвіяти". Таких прикладів ми вже маємо безліч. А як потім будуть розподілятися прибутки від управління українською землею? Чи буде використання землі та грошей сприяти вирішенню соціальних, екологічних питань, питань розвитку технологічної та наукової бази країни навколо цього безцінного ресурсу?

Про це всі мовчать, звісно. Нащо ж це пояснювати людям? Краще їх привабити швидким отриманням грошей від продажу землі та розповідати, що у розвинених країнах земля вже давно у приватній власності. Держава, побудована спекулянтами і популістами, не хоче виходити за рамки мислення купи-продай. А це ж не складно. Для початку достатньо створити аналітичну групу з декількох молодих освічених людей, наприклад, в тому ж Мінагропромполітики, які б могли виїжджати на місця та вивчати проблемні питання в деталях і об’єднувати ці питання у загальні стратегії розвитку. Але я за три роки фермерства не відчуваю взагалі ніяких кроків ", - додає Валерій.

Плани на майбутнє

В планах фермерів – повна вертикальна інтеграція та запуск виробництва нової продукції.

"Наша головна мета – виготовляти готову продукцію із всього, що ми вирощуємо, доїмо, отримуємо. Наприклад, маємо плани з виробництва борошна і круп. Ще хочемо відновити пекарню, яка була в селі в свої часи. Ще у нас є мрія сертифікуватися в молочному виробництві на органіку, але це дуже складний і довгий шлях. Він непростий і затратний. Зараз уже намагаємося всі органічні принципи підтримувати у виробництві. Наприклад, телят відпоюємо тільки справжнім молоком. Сухим молоком ніколи не випоюємо, - ділиться планами на майбутнє Валерій. – Хоч держава і намагається контролювати якість молока, але в планах у нас в найближчі терміни сертифікувати власну лабораторію, яка вже існує і функціонує на виробництві".

обладнання

"У нас молоко високої якості. Все обладнання миється. У нас божевільний бюджет на кислоти, луги, на антисептики для обробки вим'я корів. Це все американські препарати, дуже дорогі. Вим'я, наприклад, обробляємо американським препаратом Forticept. Нам привезли цей препарат, ми спробували і зараз будемо переходити тільки на нього" – додає Сергій.

"В майбутньому ще хочемо випускати заморожений і грецький йогурти, сири напівтверді та тверді. Фроузен йогурт – це інвестиції, бо для того, щоб робити хороший фроузен йогурт, треба для цього вкласти гроші, поїхати, купити технології, обкатати. Ми зараз зробимо грецький йогурт, повністю натуральний", - каже Валерій.

"А ще хочемо побудувати музей Шолом Алейхема в селі Вороньків. Шолом-Алейхем тут народився і прожив 5 років", - говорять на останок брати Парубочі.

Источник: https://biz.censor.net.ua/r3013760
 
 
 вверх