Энергетика, Коррупция
  21426  0

 Андрій Герус: "Тарифи для бізнесу можуть зрости на 60-70%"

Сергій Головньов

В інтерв'ю БізнесЦензор колишній член НКРЕКП Андрій Герус розповів, які наслідки мала його критика державної політики в енергетичній сфері та чим така політика загрожує споживачам електроенергії.

герус

Фото: economics.unian.net

Андрій Герус – "інвестбанкир першої хвилі", який сходив у владу, але швидко пішов з неї.

Звільнившись з Нацкомісії регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в червні 2015 року, він присвятив багато часу критиці рішень Регулятора.

За рік Герус став чи не найпопулярнішим експертом в сфері енергетики. Через його критику була зірвана угода про придбання трансформаторів за завищеними цінами держкомпанією "Укренерго" у "Запоріжтрансформатора", акціями якого володіє Костянтин Григоришин.

Після скандалів, центром яких були заяви Геруса, вартість закуплених трансформаторів була знижена вдвічі, порівняно з очікуваною.

Наступним об'єктом боротьби стало так зване стимулююче регулювання, або RAB (Regulatory Asset Base — регульована база інвестованого капіталу) для обленерго.

Ця методика дозволить власникам обленерго офіційно заробляти близько 20% в рік від суми інвестицій, які вони вклали в обленерго. Зараз власники обленерго легально не заробляють. Регулятор тричі намагався ввести RAB – з січня, з травня та з липня 2016 року. Зараз планується застосування нової методи з жовтня.

Завдяки RAB на мільярди гривень має зрости офіційна дохідність обленерго, більшість з яких належить українським олігархам – братам Ігорю та Григорію Суркісам, Рінату Ахметову, Костянтину Григорішину, а також компанії VS Energy, яка належить росіянам.

Герус став найактивнішим критиком нової методики розрахунку Оптової ринкової ціни (ОРЦ) електроенергії, запровадженої НКРЕКП з травня 2016 року. В ній застосована так звана формула "Роттердам+" розрахунку ціни на вугілля, закладеної в тарифі для теплової генерації.

Згідно з формулою, в вартість електроенергії закладається ціна вугілля на біржі в Роттердамі (індекс API2), плюс – доставка цього вугілля з Роттердаму в Україну.

Системна критика регулятора завдала Герусу не мало проблем. В липні він звільнився з інвестиційної компанії Concorde Capital і тепер планує вже весь свій час присвятити боротьбі зі зловживаннями в енергетичному секторі.

Свої аргументи щодо критики регулятора Герус виклав в інтерв'ю БізнесЦензор.

Звільнився з НКРЕКП, бо був конфлікт щодо закупівлі трансформаторів

- Гравцем якої команди ви себе відчуваєте? На кого орієнтуєтесь? На голову АП Бориса Ложкіна, партію "Самопоміч", керівництво НАК "Нафтогаз України"?

- Добре, що ще даєте вибір, бо іноді журналісти просто самі вирішують "хто чий". Але список не повний, рік тому дехто, – та і ви, – говорили, що я лояльний до Ріната Ахметова. Як бачимо, часто такі трактування – це помилкове спрощення.

Декілька років тому поїхав навчатись у Лондон. Тільки з однією метою – щоб бути конкурентним на ринку праці, а якщо це є, то не обов’язково бути "чиїмось". А орієнтуюсь на всіх розумних людей із правильними цінностями.

герус

Фото: Facebook Геруса

- Хто запропонував вам увійти до НКРЕКП в 2014 році? Чому вас обрали на цю посаду, враховуючи відсутність у вас досвіду в енергетиці?

- Першим мені запропонував Демчишин (Володимир Демчишин, у серпні 2014 року очолив НКРЕКП, пізніше був міністром енергетики – БЦ). Потім була співбесіда із Ложкіним (Борис Ложкін, голова Адміністрації президента – БЦ).

У мене немає ілюзій, що я геніальний чи "унікальний випадок" – все відбулось досить випадково. Наскільки я розумію, причин було дві.

Перше – оцінювали по фактору незалежності від учасників ринку. Друге – часто інвестбанкіри працюють з різними компаніями і швидко розбираються у різних галузях, – тому зможу розібратись і в енергетиці.

- За яких обставин ви звільнились з НКРЕКП в 2015 році? Самі пішли, чи вас змусили звільнитись?

- Не те, щоб змусили, швидше озвучили таку ідею. Я і погодився. Дійсно, був конфлікт щодо закупівлі тих трансформаторів на мільярди гривень, де була завищена і кількість, і ціна. Я не погодився поставити підпис під таким, бо якщо на щось реагувати, то на такі масштабні речі, а не робити показуху на дрібницях.

У мене, в принципі, був підхід: якщо я там не потрібен, то розходимось... Коли ішов туди, ми домовлялись про певні принципи роботи, я їх дотримувався.

За НКРЕКП, та й енергетику загалом, відповідальний Президент. Тому, щоб нести відповідальність, він має мати право формувати орган так, як вважає за потрібне.

- Ви часто сперечались з народним депутатом Сергієм Лещенком з приводу його заяв про енергетику. Що вам не подобається в позиції депутата?

- Часто я бачив ситуацію із середини, і не завжди позиція Сергія була об'єктивною. Іноді здавалось, що є персони, до яких реакція навіть занадто різка, а є такі, до яких навпаки.

Тим не менше, більшість розслідувань Сергія абсолютно по ділу. Окрім того, у нього є сміливість  називати конкретні прізвища. Бо більшість чиновників, коли говорять про корупцію, то використовують загальні безособові фрази. Ніби-то корупція це щось, що падає з неба.

- Стосовно безособових фраз. Як по-вашому, позиція Сергія Лещенко в енергетиці заангажована внаслідок його спілкування з бізнесменом Костянтином Григоришиним?

- Якщо ти хочеш мати об’єктивну позицію і приймати правильні рішення, то мусиш чути і аналізувати інформацію з протилежних позицій. Це зі свого досвіду. Надмірне спілкування з одним джерелом може мати негативний вплив.

Немає жодної крупної західної компанії на ринку – їх просто не допускають

- Як ви відноситесь до учасників енергетичного ринку? Чи є серед них більш "білі" і більш "сірі"?

- На моє переконання, задача регулятора: встановити правила і слідкувати, щоб їх дотримувались. Всі без винятку, від сьогодні. Хто дотримується, той і "білий".

По роботі в НКРЕКП я навчився, що до всіх треба відноситись нейтрально і спокійно. В енергетиці немає прізвищ, які викликають всенародну любов. Тим не менше, це учасники ринку, бізнес, який у нас працює. І треба жити у наявних реаліях, старатись їх змінювати на краще, але не жити у віртуальному світі.

Десь акціонери можуть бути більш сірі, але компанія більш біла. А буває навпаки – компанія у державній власності, але її робота катастрофічна. І у вишиванках часто крадуть не менше.

Наприклад, є "Донбасенерго" – хороша компанія із професійним менеджментом, незважаючи на те, що у них специфічні акціонери (компанія належить бізнесмену Ігорю Гуменюку, вважається, що він придбав її в інтересах Олександра Януковича – БЦ).

Це добре, що тендер "Укренерго" виграв український завод ЗТР Григоришина, запропонувавши найнижчу ціну. Добре, коли ДТЕК поставляє нам електроенергію (е/е) і вугілля, якщо їх ціна ринкова і конкурентна. У того ж ДТЕК сильна команда, і якби були встановлені жорсткі єдині правила гри з незалежним рівновіддаленим регулятором, вони могли б бути успішними і у такій ситуації.

Але деякі крупні учасники ринку не звикли до конкуренції. У нас немає жодної крупної західної компанії на ринку – їх просто не допускають. Ще місцеві учасники, в силу місцевих традицій, схильні вирішувати свої проблеми за допомогою Регулятора, державних органів і за рахунок споживачів. І деякі ведуть себе занадто агресивно. Це проблема.

- Як на вашу думку гравці енергетичного ринку лобіюють свої інтереси? Хто з них робить це найкраще?

- Найбільш успішно Ахметов, Григоришин і брати Суркіси. Придумали закупівлю трансформаторів, потім формулу "Роттердам+", тепер хочуть підняти норму дохідності на переоцінені активи обленерго – до 19% (зараз доходність менше 1%). Це рішення на десятки мільярдів гривень, вони несправедливі і є результатом нездорового лобізму.

герус

Фото: Facebook Геруса

- Ви би хотіли знов посісти посаду в НКРЕКП чи навіть очолити її? Таке враження, що депутати з "Самопомочі" допомагають вам це зробити, редагуючи закон про НКРЕКП.

- Найближчим часом точно не хотів би. Та мене і не призначать – тут наші бажання збігаються.

Стосовно правок. Правка Рябчина-Войціцької (народні депутати Олексій Рябчин з "Батьківщини" та Вікторія Войціцька з "Самопомічі" – БЦ), на якій наполягали "Самопоміч" і "Батьківщина", спрямована на те, щоб кандидатів, які пройшли конкурсний відбір, можна було потім вибирати шляхом жеребкування.

Не думаю, що жеребкування, це правка під когось. Скоріше навпаки, це забезпечить незалежність і відсутність політичного впливу та людського фактору при призначенні. Така практика існує в умовах низької довіри до інститутів влади.

Окрім цього, я не проходжу по формальних ознаках – там вимога мати досвід роботи в енергетиці ще з часів приходу Януковича. Я такого цінного досвіду не здобув. Так що, якщо хтось комусь і допомагає, то не мені.

Питання тарифів для населення піднімаються політиками, а тарифи для промисловості поза увагою

- Чи правда, що в склад НКРЕКП увійшли люди, близькі до Миколи Мартиненка, Ігоря Кононенка, Костянтина Григоришина?

- Видно, що ви і самі все знаєте. Але там є люди з різними позиціями.

- Чи були наслідки після вашої критики дій регулятора?

- Ну наприклад, гендиректор ДТЕК (Максим Тимченко – БЦ) через різних спільних знайомих передавав, що відкриє на мене якусь кримінальну справу. Не знаю чи це пов’язано, але десь у той же час пробували взламати сторінку ФБ. Телефон взяли на "прослушку" – перевіряли це в СБУ.

- То, ваше звільнення з Concorde Capital пов'язано з тиском?

- Без коментарів.

- Чим ви тепер будете займатись?

- Загалом бізнес можна обкладати трьома видами зборів: взятки, податки і квазі-податки, тобто тарифи. Є серйозні підстави вважати, що серйозно взялись за третє. Адже там серозний ресурс – бізнес заплатить за е/е понад 110 млрд грн цього року і ця величина постійно росте.

Тому наступний місяць я потрачу на ініціативу спробувати консолідувати промислових споживачів, щоб їхній голос був почутий. На сьогодні всі питання лобіюються крупними групами, які отримують тарифні доходи. Яка ситуація, у тих хто платить, нікого не цікавить. Мова йде про непобутових споживачів, бізнес.

Споживачів просто ставлять перед фактом. У бізнесу немає субсидій, у більшості немає преференцій, ніяких пільг. Але їм треба виходити на ринок і конкурувати за свою долю ринку та прибуток, платити зарплати працівникам.

Питання тарифів для населення піднімаються політиками, а ось тарифи для промисловості і бюджетних установ практично поза увагою. Хоча, якщо вони виростуть на 60-70%, як може бути згідно з планами Комісії, то це буде величезною проблемою. Багато підприємств просто закриються. У нас вже зараз тариф для бізнесу вище, аніж у деяких країнах Європи.

Але щоб це було серйозно, то має бути консолідація сотень бізнесів. Проблеми виникають і у деяких міст, які просто не закладали такого росту тарифу на е/е у свої бюджети.

Думаю, в середині вересня ситуація буде зрозуміла, чи бізнес зацікавлений у такій консолідації і чи тарифи на е/е є у їхніх пріоритетах.

- Відомо, що в Україні найнижчі тарифи на е/е для населення в Європі. Є програма по їх збільшенню до 2017 року. І все одно вони будуть нижчими за тарифи для промисловості. Якими вони мають бути по вашому?

- Тарифи ніколи не вирівняються, якщо паралельно піднімати тарифи і для населення, і для бізнесу. Давайте подивимось, для чого піднімалися тарифів на е/е для промисловості останні рази? Для тих скандальних закупівель трансформаторів та введення формули "Роттердам+".

Тарифи мають бути не високими, не низькими, а справедливими. В Україні зі своїм вугіллям, атомною генерацією, тарифи точно мають бути нижчі, аніж у Європі. Це конкурентна перевага нашої економіки. Тим більше, ми з Європою не синхронізовані, у нас різні ринки.

Справедливий тариф – це той, що включає необхідну і справедливу кількість робіт, обладнання по справедливих цінах. "Роттердам+", вдвічі завищені ціни і втричі завищена кількість необхідних трансформаторів – це у підсумку несправедливі тарифи.

І до речі, всі споживачі із серпня минулого року по липень цього року у тарифі платили ці завищені ціни трансформаторів. Бо регулятор не зробив вчасно відповідні коригування. У квітні ще добавився "Роттердам+". Грошей вже не вистачало, тому знову взялися піднімати ціни для непобутових споживачів. Саме через такі причини ціна нашої е\е весною стала неконкурентною на експорт.

У нас все ближче чергові вибори, тому для населення, скоріш за все, піднімати тарифи побояться. Але з тих проектів рішень, що я бачу, то планів на додаткові гроші вже багато.

Скоріш за все, будуть перекладати все на бізнес та бюджет. Їх тарифи можуть вирости на 60-70% до 2019 року.

- У багатьох гравців ринку є відчуття, що ваша критика енергетичного регулятора частково обумовлена вашою особистою неприязню до голови НКРЕКП Дмитра Вовка, яка є взаємною. Це так?

- Ні, це не так. Вважаю Дмитра Вовка розумною людиною із глибоким аналітичним мисленням. Але є конкретні рішення. І можна чітко простежити, що критика стосується рішень та непослідовності у рішеннях та аргументах.

Факти такі. Рік тому Комісія закладає у тариф Укренерго трансформатори по $25 тис. за мегавольтампер (МВА). Тендер показує, що їх реальна вартість $8 тис. за МВА.

Потім голова НКРЕКП заявляє, що не допустить вугілля по 1500 грн за тонну. Через півроку він же закладає 1500 грн у тариф е/е. Розрахунки ціни е/е згідно з формулою "Роттердам+" не оприлюднюються вже чотири місяці, незважаючи на публічні обіцянки це зробити.

Ріст тарифів для населення голова НКРЕКП пояснював ліквідацією перехресного субсидування. А у травні своїм рішенням Регулятор знову почав збільшувати перехресне субсидування – збільшувати тариф для промисловості. Подібна історія із введенням стимулюючого тарифоутворення для обленерго, де хочуть дати їм додатково 35 млрд грн.

Восени приймають методологію ціни вугілля просто "Роттердам". Але вже у січні, коли ринкова ціна вугілля впала, до неї добавляють "+доставка+перевалка".

Так ось, такі помилки і зміни позицій трапляються непристойно занадто часто. Тому і критика. І звісно, критика таких рішень стосується і Дмитра. Рішення ж не з неба падають, їх приймають конкретні люди, які ставлять свої підписи. Я розумію, що ті рішення придумуються не у Комісії, але вводяться у дію у Комісії.

ДТЕК – це така собі держава у державі

- Тепер більш конкретно. В ДТЕК кажуть, що імпорт вугілля з ПАР вийде все одно дорожче, ніж ціна API2 з доставкою. Якщо ми будемо імпортувати вугілля з ПАР в великих обсягах, логіка Регулятора стає зрозумілою.

- Є дві логіки. Логіка ДТЕК: якщо ми вам не будемо поставляти, то ви будете купувати імпорт по імпортній ціні.

Є логіка споживачів, які за це все платять. Якщо споживачі не будуть купувати у ДТЕК їхнє вугілля, то ДТЕКу доведеться продавати його у Роттердамі. Ще заплативши за доставку туди. Тобто вийде "Роттердам мінус доставка". І навіть так не вийде, бо у них вугілля із сіркою 2,5%, а у Роттердамі допускається не більше 1%.

Очевидно, що справедливе рішення десь посередині. Але Регулятор приймає логіку виключно ДТЕК.

Ну, і якби у нас не було б такої консолідації, понад 70% вугільного ринку у одних руках, ніколи б у нас не було ні ціни "Роттердам+", ні навіть такої дискусії.

Чомусь зерно, борошно, олія, у нас продається по ціні дешевше "Роттердаму" і це навіть не питання до обговорення.

- Апологети ціни API2 кажуть про те, що формування ціни за імпортним паритетом для вугілля таке саме, як і формування ціни в газі, більшу частину якого Україна також видобуває на своїй території. В чому різниця між вугіллям і газом?

- Різниця у тому, що по вугіллю ми країна експортер, а по газу у нас дійсно історичний дефіцит, мусимо імпортувати. Вже сам факт експорту е/е із Бурштинської ТЕС (входить в ДТЕК – БЦ) в Європу є свідченням експорту вугілля по проводах.

герус

Фото: Facebook Геруса

- Ви визнаєте, що в цілому видобування вугілля в Україні обходиться дорожче, ніж у найближчих сусідів через глибокі пласти залягання?

- Визнаю. Але якщо виявиться, що наприклад, у "ДТЕК Павлоградвугілля" собівартість 700-800 грн на тонну, а у тариф закладають по 1500 грн за тонну, тоді що робити?

У сусідів інші зарплати (це понад 30% у собівартості), інші залізничні тарифи. Тоді і це треба рахувати. Я не вважаю правильним встановлювати ціну, виходячи із собівартості вугілля.

Просто потрібно інвестувати у ефективні шахти і переводити туди людей, а неефективні – виводити із експлуатації.

- Собівартість видобутку вугілля на державних шахтах місцями перевищує 2000 грн за тонну. Як вирішити проблему з державними шахтами, не піднімаючи ціни на вугілля?

- Те, що собівартість ДТЕК нижче, легко переконатись. Їм пропонували вугілля з державних шахт по 1100 грн, але вони відмовились, значить собівартість свого нижча.

Що стосується державних шахт, то по-перше, у них чим більшу собівартість ти намалюєш, тим на більшу величину дотацій можеш претендувати. Тому я б ці цифри без перевірки, як даність не брав.

По-друге, потрібно виділяти кошти з бюджету на програми, які передбачають закриття неефективних шахт та створення інших робочих місць для шахтарів.

Ну і звісно, точно будуть проблеми, якщо державна шахта буде продавати вугілля державній компанії через прокладку. Із цього треба почати вирішення проблеми.

- Завдяки кредитам, які ДТЕК набрав в 2010-2013 році, його збитки в 2015 році склали 37 млрд грн. Нова методика формування ціни на вугілля допоможе їм позбавитись збитків?

- Дійсно дискусія про "Роттердам+" – це дискусія не стільки про енергетику, як про те, як погасити величезні борги ДТЕК. Ними було взято понад $3 млрд боргу при гривневому бізнесі. Був взятий занадто високий валютний ризик, і він вистрілив.

А далі давайте розбиратись. По-перше, це не провина споживачів, що ДТЕК брав валютний борг. Це не було погоджено з регулятором. І навіть частину боргу, що була у рублях, де є хоч якась кореляція із гривнею, була конвертована у долар.

По-друге, більше половини цього боргу витратили на купівлю нових активів ("Нафтогазвидобування"), приватизацію енергетичних підприємств та дивіденди акціонеру. Питання, чому тоді зараз на повернення цього всього мають скидуватись споживачі?

- Але ж проблему якось треба вирішувати…

- Звісно, треба. ДТЕК – це така собі держава у державі. Держава живе на податки, а ДТЕК на квазі-податки – тарифи. Як вирішувала свої боргові проблеми держава? 20% боргу – списання. Реструктуризація на 10 років.

Що хоче ДТЕК? Списання боргу немає. Реструктуризація не на 10, а на 5 років. Опція конвертації частини боргу у акціонерний капітал відсутня.

ДТЕК хоче погашення боргу за тарифні кошти споживачів, а активи, за винятком російських шахт, які купувались на ці борги, залишаться у власності акціонера. Це несправедливо.

Тим більше, борг ДТЕК торгувався по 38% від номіналу, тобто кредитори розуміли складну ситуацію. Така ціна говорить, що кредитори явно були згодні на якесь списання боргу. Зараз борг торгується вже по 65%, тобто виріс на 70% за 5 місяців.

Звичайно, варто визнати, що ДТЕК також інвестував у покращення деяких своїх активів. Тому частина боргу, наприклад, 30-40% може закладатись у тариф. Але не можуть всі управлінські помилки менеджменту бути виправлені просто за рахунок підняття тарифу усім споживачам. Це ж серйозні гроші – понад 60 млрд грн боргу + понад 5 млрд грн у рік відсотків.

Варто хоча б мінімізувати корупцію на обленерго

- Коли Регулятор планував запустити RAB-регулювання з початку 2016 року, прогнозний ріст доходу обленерго мав сягнути 12 млрд грн. Яким буде прогнозний ріст доходу після переходу всіх обленерго на RAB після зміни параметрів, які Регулятор вніс цього літа?

- Тепер це додатково біля 35 млрд грн у рік. Апетити ростуть.

- За рахунок чого можуть бути залучені додаткові кошти?

- Всі кошти в енергетиці за рахунок тарифу. Всім доведеться скинутись. Це плюс 22%, якщо перерахувати на всіх споживачів. Якщо тільки на бізнес і бюджет, то це плюс 30% їм у тариф.

- Відомо, що при існуючому тарифі прибутковість обленерго складає всього 1%. Через це всі обленерго заробляють, закуповуючи товари та послуги у споріднених компаній за завищеними цінами. Це майже легальна крадіжка. Як, на вашу думку, можна це припини?

- Якби прибутковість обленерго складала 1%, то за них не було б рейдерських битв і спорів у лондонських судах. Обленерго – це прибутковий бізнес, який окупився акціонерам протягом 2-3 років після приватизації, враховуючи ціну таких приватизацій.

Для початку варто навіть не припинити, а хоча б мінімізувати корупцію. Щоб дельта 30-40% від закупівель, що вимиваються з компаній, зменшилась до 10-15%.

Це можна легко зробити. Відстежити декілька таких закупівель по завищених цінах і наказати по всій строгості. Просто такі дії можуть призвести до конфлікту із впливовими людьми. Тому цим ніхто не хоче займатися. А відповідну недостачу закладають у наступне підвищення тарифів для споживачів. Гра в одні ворота.

- Чи є у вас альтернативна модель RAB-регулювання? Як треба зробити правильно?

- У 2013 році, коли головою НКРЕКП був ще Сергій Тітенко, вона запропонувала адекватну модель. Перші три роки 0-1-2% на "стару базу активів" і вищу, ринкову ставку рентабельності на "нові активи" - інвестиції.

Це призведе до росту тарифу, але мінімально. Окрім того, це буде мотивувати акціонерів та менеджмент залучати інвестиції у компанію, зокрема кредитний капітал. У нас більшість компаній знаходяться у приватній власності. Акціонери отримують грошовий потік від компанії.

Але чомусь вважається, що всі проблеми у компанії – це проблеми споживачів і мають вирішуватись тільки шляхом підняття тарифу. А компанії не мають працювати над залученням інвестицій. Треба змінювати цю філософію.

- Як на вашу думку, чому до цього часу не відбулася приватизація "Центренерго"?

- Ще восени 2014 роки, коли я працював у НКРЕКП, до нас приїхала делегація Gas de France (GDF – французька енергетична компанія, зараз називається Engie – БЦ). Тоді вони просили не поширювати інформацію, але зараз, думаю, можна.

Я покликав на зустріч Демчишина, усіх членів Комісії, щоб показати серйозність намірів українських чиновників щодо приватизації. GDF були зацікавлені брати участь у приватизаційному конкурсі "Центренерго".

З того часу я вже чув з десяток безглуздих причин, чому немає приватизації: GDF – то Ахметов; низька ціна – чекаємо вищу; "Центренерго" треба залишити у державній власності, щоб конкурувати з Ахметовим; осінню не можна продавати; зимою не можна; треба більше часу на підготовку; треба продавати разом з шахтами; треба розділити і продати по станціях.

Кожна наступна офіційна причина вже не має значення. Реальна причина – корупційні можливості на поставках вугілля, газу, мазуту. Це нашим законом дозволено купувати без тендерів. Ціна питання 1-2 млрд грн у рік.

Приватизації не буде. GDF десь рік тому закрив для себе можливість приватизації в Україні.

Источник: https://biz.censor.net.ua/r3009789
 
 
 вверх