Колонки Сергій Савчук
  1588  0

Європейська зелена угода та перспективи України

Єврокомісія затвердила документ під назвою "Європейська зелена угода". Для українських виробників це означатиме встановлення додаткових вимог від європейських контрагентів щодо вмісту викидів парникових газів під час виробництва продукції.

Усвідомлюючи масштаби кліматичних ризиків, які постали перед планетою у ХХІ столітті, Європейський Союз запропонував власну концепцію "зеленого" енергетичного переходу.

Наприкінці минулого року Єврокомісія затвердила документ під назвою EU Green Deal - Європейська зелена угода. Її ключовою метою визначено необхідність досягнення Європою кліматичного нейтралітету.

Україна, як асоційований член Європейського Союзу, також визначає власні цілі "зеленого" енергетичного транзиту спираючись на EU Green Deal.

Та чи може цей документ стати дієвим механізмом імплементації запропонованих змін в українських реаліях? Та які основні цілі та завдання визначені в документі? Власне, з цим і спробуємо розібратися.

Важливо розуміти, що окрім декларативних положень документом EU Green Deal передбачає Дорожню карту, що містить вичерпний перелік заходів та змін до законодавства ЄС, які повинні мобілізувати необхідні фінансові ресурси для досягнення ключової мети - переходу до "зеленого" низьковуглецевого майбутнього.

Ключовими з них є:

  • захист життя людини та тварин шляхом зменшення забруднюючих викидів;
  • лідерство в галузі чистої продукції та технологій;
  • "озеленення" сільського господарства; енергоефективні житлові, офісні будівлі та будівлі соціальної інфраструктури;
  • відновлення біорізноманіття; зменшення рівня забруднення від промисловості та транспорту;
  • виробництво чистої енергії.

У питанні скорочення викидів парникових газів важливу роль будуть відігравати інструменти встановлення ціни на такі викиди задля стимулів до їхнього скорочення.

Серед іншого це стосуватиметься і прикордонних заходів щодо регулювання викидів вуглецю (cross border adjustments), які мають захистити ринок ЄС від "брудних" продуктів та послуг.

У цьому контексті Україні варто врахувати ризики таких обмежень, адже, наприклад, експорт металургійної продукції до ЄС може ускладнитися через високий вміст викидів парникових газів під час виготовлення такої продукції.

Проте, ключовим аспектом ефективної реалізації Європейської кліматичної угоди є формування фінансового механізму її забезпечення.

Для цього у лютому 2020 року було презентовано Інвестиційний план, який передбачає перелік інститутів, що стануть джерелами фінансування угоди: Фонд справедливого переходу (30-50 млрд євро), InvestEU (45 млрд Євро), Фонд кредитування державного сектору (650 млрд євро).

Такий механізм повинен до 2027 року сприяти акумуляції майже 100 млрд євро на щорічній основі. Решту планується мобілізувати на фінансовому ринку.

Впровадження більш жорстких вимог щодо розкриття фінансової інформації, пов'язаної зі зміною клімату, та запуск інструменту "зеленого маркування" для фінансових продуктів також є частинами Дорожньої карти до Європейської зеленої угоди.

Для українських виробників це означатиме встановлення додаткових вимог від європейських контрагентів щодо вмісту викидів парникових газів під час виробництва продукції та необхідність розкриття інформації про рівень внутрішньої ціни, яка при цьому використовується виробником.

З огляду на неминучість необхідності формування чітких правил для розкриття компаніями інформації стосовно рівня кліматичних ризиків, запровадження внутрішньої ціни на викиди парникових газів та сценаріїв розвитку бізнес-процесів Україні вже сьогодні варто врахувати ці фактори.

Необхідно віднайти джерела фінансування для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу та його адаптації до нових реалій.

Сьогодні необхідність побудови зеленої економіки стала важливою з точки зору виживання не лише компаній, а й базовою передумовою збереження фінансової стабільності та економічного зростання країни.

Недооцінка цього в процесі розробки та реалізації кліматичних, економічних та енергетичних стратегій може призвести до позбавлення конкурентних переваг українського бізнесу на зовнішніх ринках та втрату експортних напрямків у середньостроковій перспективі.

Всі ці фактори необхідно інтегрувати в українську концепцію "зеленого" переходу. Адже в запропонованій Мінекоенерго доктрині наразі ці питання не враховані.

Окрім стратегічних цілей уряду до 2050 року повністю відійти від вугільної генерації та наростити частку ВДЕ до 70% в енергобалансі країни, необхідно виписати чітку дорожню карту з покроковою деталізацією запропонованих перетворень.

Понад те, для того щоб вітчизняна урядова концепція не стала мертвонародженою, потрібно визначити конкретні джерела її фінансування. До прикладу так, як це передбачено в EU Green Deal.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх