Колонки Юрій Вітренко
  2312  3

В чому полягає суперечка між Нафтогазом і Газпромом

Аргументація позову Нафтогазу в Стокгольмський арбітраж про компенсацію майже $12 млрд збитків, які поніс Нафтогаз через невиконання Газпромом своїх зобов'язань щодо перегляду транзитних тарифів.

Наприкінці жовтня ми відправили в Стокгольмський арбітраж "Заяву про захист та зустрічні позовні вимоги".

Нагадаю, що це Газпром "напав" на Нафтогаз, і тому ми захищаємося. Ще 18 квітня 2018 року Газпром звернувся до Стокгольмського арбітражу з вимогою про початок арбітражу.

Газпром, по суті, хоче переглянути рішення попереднього Стокгольмського арбітражу за транзитним контрактом.

З формальної точки зору, Газпром вимагає внесення змін до контракту, оскільки він вважає, що транзитний контракт накладає на Газпром нерозумно надмірні зобов’язання.

Мова йде про контрактне зобов’язання Газпрому подавати для транзиту не менше 110 млрд куб м на рік. Фінансовий ефект - приблизно $6 млрд.

Нафтогаз звернувся до арбітражу 6 липня 2018 року з вимогою про перегляд транзитного тарифу, який діє з 13 березня 2018 року (дата звернення до Газпрому про перегляд тарифу) до закінчення контракту (1 січня 2020 року) та компенсацію за невиконання Газпромом зобов’язань подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік починаючи з 2018 року (за попередні роки нам присудили компенсацію у попередньому рішенні арбітражу).

Як і щодо перегляду тарифу, так і щодо компенсації за недопоставки мова йде про наслідки дій самого Газпрому.

Тобто і тут ми фактично захищаємося і вимагаємо компенсувати збитки, завдані діями Газпрому.

Фінансовий ефект – більше $12 млрд.

6 вересня 2018 року Стокгольмський арбітраж прийняв рішення про консолідацію проваджень за зверненням Газпрому та за зверненням Нафтогазу у одне провадження.

21 вересня був сформований арбітражний трибунал, який розглядає цю справу.

25 лютого був затверджений процесуальний графік.

У відповідності до цього графіку Газпром подав "Заяву про позовні" вимоги 14 липня 2019.

Зараз настала наша черга подати "Заяву про захист та зустрічні позовні вимоги".

Кількість сторінок тільки основного тексту нашої Заяви перевищує 500. До нього додаються 3 звіти міжнародних експертів, які були спеціально для цього розроблені. Також додаються показання свідків і купа інших додатків.

Працювали активно над цими документами ми приблизно три місяці. Останні тижні працювали так, що не було часу нормально спати, не було часу на родину, друзів, колег по іншим напрямкам, журналістів.

В 2014-2018 роках ми вже пройшли цей шлях з Газпромом. Газпром "напав" на нас з багатомільярдними позовами. Ми успішно захистилися і виграли по зустрічним позовам.

У якості компенсації наших збитків за рішенням попереднього Стокгольмського арбітражу ми вже фактично отримали газ вартістю більше $2 млрд, який був поставлений Газпромом в Україну і кошти від реалізації якого були фактично сплачені в держбюджет у якості податків та дивідендів Нафтогазу.

Газпром ще залишається нам винним $3 млрд. Ми розраховуємо, що ми стягнемо цей борг у 2020 році. А у 2021 ми розраховуємо на прийняття рішення за новим арбтіражем.

Хтось вам каже, що непотрібно судитися з Газпромом?

А що тоді потрібно було робити у 2014 році, коли почалися суди?

Платити за газ по $485 за тисячу кубів, як того хотів Газпром? Нагадаю, через арбітраж ми знизили ціну за той період до $352 за тисячу кубів.

Заплатити $18,5 млрд за положенням контракту про "бери або плати", і потім кожен наступний рік сплачувати більше $10 млрд? Нагадаю, загальна сума за цим положенням контракту до кінця 2019 року перевищила б $80 млрд. В арбітражі ми її обнулили.

Що в такій ситуації робити, якщо не судитися? Домовлятися з Газпром?

Голова правління Нафтогазу Андрій Коболєв спробував. Він зустрівся з головою правління Газпрому Олексієм Міллером. Без успіху. Наскільки я розумію, різні групи впливу також активно спілкувалися з російською стороною на ці теми, зокрема Юрій Бойко (РосУкрЕнерго-2?).

Хто ще мав домовлятися з Газпромом? Особливо враховуючи, що Росія на той час вже анексувала Крим і почала активні військові дії на Донбасі?

Домовлятися потрібно було з Путіним? І на що погоджуватися?

Але Газпром навіть і тоді б навряд чи простив борги за газ. Оскільки Газпром ще ні разу борги Нафтогазу не списував.

Тому і почали судитися. До речі, формально в арбітраж першим подав Газпром.

Чи може нам не потрібно було вигравати у Газпрому?

Віддати їм $4 млрд за відібраний газ і ще $80 млрд за положенням "бери або плати"? А де взяти гроші на це?

Не платити Газпрому?

Так Газпром би у якості стягнення боргу утримував плату за транзит. Тобто більшу частину 2018 і весь 2019 рік ми би працювали без доходів від транзиту.

В Україні було б економічне падіння замість зростання.

До речі, я все ще чекаю на особисту подяку з боку Володимира Гройсмана, якому моя команда, завдяки перемозі у Стокгольмському арбітражі, забезпечила можливість виконувати держбюджет і показувати зростання економіки.

Після 2020 року ми би теж або здійснювали транзит безкоштовно впродовж десятків років. Або… Знов ж таки, ви можете собі уявити які б політичні поступки вимагалися?

А зараз за рішенням Стокгольмського арбітражу Газпром нам винний $3 млрд. До речі, через те, що Газпром не виконував свої контрактні зобов’язання за транзитним контрактом.

І ми спокійно, конструктивно і виважено, нагадуємо нашим контрагентам, що Стокгольмський арбітраж в нашому контракті з Газпромом визначений як єдиний механізм вирішення суперечок. В контракті також зазначено, що його рішення є остаточними та обов’язковими для виконання.

Давайте вирішувати спірні питання у цивілізований спосіб.

Не має нічого абсурдного в тому, що одна сторона контракту хоче, щоб інша сторона виконувала свої контрактні зобов’язання, підтверджені міжнародним арбітражем, який був обраний сторонами спеціально з цією метою.

Тепер щодо наших позовних вимог у новому арбітражі.

Перше і найголовніше, ми вимагаємо переглянути транзитний тариф.

Наше право вимагати перегляд тарифу передбачене у самому контракті. Чорним по білому. Пункт 8.7 транзитного контракту.

Попередній арбітраж не розглядав питання перегляду тарифу по суті. Він лише визнав, що запит на перегляд тарифу, який Нафтогаз відправив Газпрому влітку 2009 року не відповідав формальним вимогам, і тому він не може розглядати це питання по суті.

Прочитавши про це у рішенні арбітражу від 28 лютого 2018 року, ми підготували новий запит щодо перегляду тарифу, який би задовольняв всім формальностям (потрібно було економічне обґрунтування, розрахунки тощо) і відправили його в Газпром 13 березня 2018 року.

Саме з цієї дати і до закінчення контракту (1 січня 2020 року) ми і вимагаємо переглянути транзитний тариф.

У відповідності до процедури, передбаченої контрактом, ми провели двосторонні переговори з Газпромом щодо цього питання, без особливого успіху. І тому тепер це питання має вирішувати Стокгольмський арбітраж.

Знову ж таки, такий механізм вирішення суперечок визначали сторони, Нафтогаз і Газпром, коли підписали контракти у 2009 році.

Перегляд транзитного тарифу схожий на перегляд ціни на газ, який провів попередній арбітраж. Його так само вимагав Нафтогаз, а Газпром так само на нього не погоджувався. І тому вирішувати мав арбітражний трибунал. Він вирішив на нашу користь і переглянув ціну на газ.

Ситуація була ще схожа тим, що ми вимагали не просто зниження ціни на газ, а і зміни порядку формування (формули) ціни – замість індексації до нафтопродуктів ми вимагали індексацію до цін на хабах.

Ми аргументували це тим, що у порівнянні з 2009 роком, коли підписувався контракт, на європейському ринку змінився порядок формування цін. У нас в контракті є посилання на європейський ринок і тому ми хочемо, щоб у нас теж був новий порядок формування ціни, який би відповідав ринковій практиці.

Поважний міжнародний арбітраж погодився з нашими аргументами і змінив порядок формування ціни.

У новому арбітражі ми схожим чином вказуємо на те, що у порівнянні з 2009 роком відбулися суттєві зміни у порядку формування транзитних тарифів (ставки плати за транзит).

Крім того, наш транзитний тариф наразі не відповідає рівню транзитних тарифів на європейському ринку.

На графіку показані європейські транзитні тарифи, якщо зробити релевантні корегування для коректного порівняння з українським транзитним тарифом – тобто всі тарифи приведені до рівних умов щодо основних факторів, які впливають на економічну обґрунтованість тарифу (завантаженість потужностей, відстань, діаметр), оскільки сторони домовлялися саме про економічні обґрунтовані тарифи.

Зазначу, що якщо ніякі корегування не проводити (ні на середню відстань, ні на завантаженість, ні на діаметр труби), тобто просто порівнювати опубліковані номінальні ставки плати за транспортування (транзит) газу через європейські країни з тарифом, який розрахований згідно формули у нашому транзитному контракті (на 100 км), то різниця буде ще більшою.

Але ми не опортуністи, ми пропонуємо проводити таке порівняння коректно, тобто з усіма доречними корегуваннями.

Як ми розраховали новий тариф? По-перше, ми розуміємо, що було б логічним, якби порядок його формування відповідав сучасним європейським нормам. Як я зазначив вище, схожа ситуація у нас була в арбітражі по контракту на поставку газу, і арбітраж погодився з таким принципом.

Це означає, що тариф не має бути розрахований як середнє значення тарифів інших операторів (так званий deterministic benchmarking або pure yardstick).

Такий підхід іноді раніше застосовувався у Європі, але наразі він не відповідає ні законодавчим вимогам, ні практиці. Застосовування такого підходу можливо і дало б нам навіть кращий варіант, але це все одно було б неправильно з огляду на ринкову практику.

У відповідності до умов формування тарифів на європейському ринку, в тому числі законодавчо визначених умов, тариф має відображати реальні витрати оператора, якщо ці витрати відповідають витратам ефективного оператора зі схожою структурою. І брати до уваги порівняння з тарифами інших операторів тоді, коли це є обґрунтованим.

Ми розрахували такий тариф разом з авторитетними незалежними експертами. Він визначається для кожної точки входу та виходу з української ГТС (так передбачають європейські норми). Але оскільки Газпром відмовився застосовувати нові тарифи, то наразі логічно говорити вже про компенсацію за те, що переглянутий тариф не був застосований.

Фактично мова йде про різницю між тим, що ми отримали за транзит, і що мали б отримати за переглянутими тарифами.

Така різниця становить $11,8 млрд (плюс відсотки). Саме таку суму ми і вимагаємо у якості компенсації.

Зауважу два моменти.

По-перше, ми навіть не вимагаємо повного покриття своїх витрат. Ми застосовуємо так званий коефіцієнт оптимізації при визначенні "бази активів".

Тобто експерти аналізували, яка база активів була б оптимальною для гіпотетичного "ефективного оператора". Відповідно це знижує так звані витрати DORC (оптимізовані витрати на відновлювання з урахуванням зносу).

Якби ми не застосовували цей коефіцієнт, а просто би покривали всі наші витрати, то сума компенсації була б на $1,5 млрд більше.

Всі інші витрати у нас у не вищі (зазвичай суттєво нижчі) ніж у гіпотетичного "ефективного оператора" (питомі витрати порівнюються з європейськими операторами).

По-друге, суттєвою складовою наших витрат, які включаються у розрахунок транзитного тарифу є витрати на так звану "прискорену амортизацію" та "знецінення" (impairment costs; у нашому випадку вони по суті не відрізняються від амортизаційних витрат).

Стандартні підходи практично у всьому світі передбачають амортизацію основних засобів (газотранспортної системи) впродовж очікуваного терміну її використання.

Наразі у нас немає достатніх підстав очікувати використання української газотранспортної системи для транзиту після закінчення поточного транзитного контракту 1 січня 2020 року.

Відповідно, ми зобов’язані нараховувати амортизаційні витрати та витрати на знецінення у відповідності до очікувань припинення транзиту.

Якщо спрощено, то актив, який міг би слугувати 30 років, ми маємо амортизувати за 2 роки, оскільки потім він не буде використовуватися.

Причому ми зобов’язані відносити ці витрати на період, поки газотранспортна система ще використовуються для транзиту, тобто на період дії поточного контракту.

Як ви самі прекрасно розумієте, використання української газотранспортної системи для транзиту зараз в руках самого Газпрому.

Наразі від нього самого залежить, чи буде він використовувати її для транзиту свого газу? Чи буде він продавати свій газ європейським компаніям на кордоні Росія-Україна, щоб потім ці компанії вже самі замовляли транзит у Європу? Чи розблокує Газпром український транзит для незалежних експортерів газу з Росії та Середньої Азії?

Таким чином, включення таких витрат у наш транзитний тариф є як обґрунтованим з точки зору сучасних умов формування тарифів на європейському ринку, так і справедливим по відношенню до Газпрому.

Крім того, рішення арбітражу очікується у 2021 році. Якщо до цього часу стане зрозумілим, що Україна зберегла доходи від транзиту приблизно на поточному рівні, то ми не зможемо включати у розрахунок компенсації витрати на прискорену амортизацію та знецінення.

Тобто, знову таки, це в руках Газпрому.

І ще. І Газпром, і пан Путін перед підписанням контрактів у 2009 році казали про перехід на ринкові та економічно обґрунтовані тарифи.

І посилання на європейський ринок у контракт включив сам Газпром. Ну це ж не провина України, що умови формування транзитних тарифів на європейському ринку передбачають саме такі підходи, які ми використовуємо для перегляду тарифів.

Як каже російська приказка "назвался груздем, полезай в кузовок"...

Інші наші основні вимоги (спрощено):

а) $213 млн (плюс відсотки) компенсації за порушення Газпромом зобов’язань поставляти газ за контрактом на поставку газу у період – березня 2018 року по вересень 2019 року (наступні місяці можемо додати згодом).

Газпром мав зобов’язання поставити нам 4 млрд куб м газу у 2018 році і 5 млрд куб м газу у 2019.

Але Газпром не виконав це зобов’язання. Відповідно ми вимагаємо компенсацію за періоди, коли ми мали купувати газ дорожче на європейському ринку (тобто компенсувати різницю між контрактною ціною та фактичною ціною закупівлі).

б) $202 млн (плюс відсотки) компенсації за порушення Газпромом зобов’язань подавати газ для транзиту не менше 110 млрд куб м на рік за контрактом на транзит газу у період з 1 січня до 12 березня 2018 року (потім має діяти компенсація за перегляд тарифу).

в) $33 млн (плюс відсотки) компенсації за недотримання Газпромом зобов’язань відбирати газ на точках виходу з української ГТС у межах, передбачених контрактом.

г) Декларація стосовно поставок газу на непідконтрольні території, які Газпром начебто продовжує проводити. Ми просимо арбітраж зокрема наказати Газпрому підписати технічні та комерційні акти (приймання-передачі), які представив Нафтогаз, без цих поставок, за весь період, коли такі акти не були підписані Газпромом.

Сподіваюсь, з наведеного вище зрозуміло, що наші вимоги є адекватними, обґрунтованими і справедливими.

Скомпільовано зі згоди Юрія Вітренка з його дописів у Facebook

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх