Колонки Сергій Цівкач
  452  0

Монопольні зловживання лякають інвестора більше за війну

АМКУ може і повинен стати одним із "флагманів" нової політичної команди в боротьбі за економічний розвиток України.

Світова історія захисту та розвитку конкуренції починається з давніх часів в різних формах та проявах, проте сучасний етап становлення конкуренційного правопорядку відраховується з моменту прийняття Актів Шермана (1890) та Клейтона (1914) в США.

Пізніше до цієї ініціативи долучились інші країни. Активна ж фаза розповсюдження конкуренційного правозастосування почалась в другій половині 20 століття, в тому числі, з моменту формування ЄС. Сьогодні в понад 120 країнах світу запроваджена система захисту конкуренції в підприємницькій діяльності.

В Україні це також є однією з прерогатив держави, що закріплено в ст. 42 Конституції України, та регулюється конкуренційно-антимонопольним законодавством починаючи з 1993 року.

Чому ж всі розвинуті країни світу та більшість з тих, що розвиваються запровадили чи запроваджують таку систему?

Відповідь очевидна – економічний розвиток та залучення приватних інвестицій неможливі без дієвої системи захисту та розвитку конкуренції, і Україна не є виключенням.

Яскравим прикладом ефективності конкуренційної політики стала реформа цієї сфери в Австралії, Південній Кореї, Мексиці, Південно-африканській республіці та інших країнах.

Так, до прикладу, в Австралії перегляд законодавства та пріоритезація правозастосовної практики в сфері конкуренції призвела до зростання ВВП на 2,5%.

В Мексиці, за сприяння Організації економічного співробітництва та розвитку, запроваджено програму розвитку телекомунікаційного сектору через розвиток конкуренції, що призвело до зменшення цін на мобільний інтернет на 75% та залучення додаткових 50 млн абонентів протягом чотирьох років.

Такі та інші показники, що пов’язані з вдосконаленням конкуренційного правопорядку, є вагомими складовими привабливого інвестиційного клімату.

Вочевидь, Україна має можливість значного збільшення економічних показників саме завдяки покращенню функціонування системи захисту та розвитку конкуренції.

За оцінками експертів, негативний економічний ефект від всіх видів антиконкурентних порушень в Україні може сягати $20 млрд щороку.

З метою подолання таких кричущих викликів національній економіці необхідно, як мінімум:

  • проаналізувати законодавство на наявність обмежень в конкуренції та внести відповідні зміни;
  • провести дослідження стану конкуренції на стратегічних ринках держави, звернути особливу увагу на ринки енергетики, сільського господарства, рітейлу, фармацевтики та охорони здоров’я, житлово-комунального господарства та транспорту;
  • за умови виявлення порушень, провести розслідування та припинити протиправні дії;
  • проаналізувати рішення регуляторів та інших органів державної влади щодо можливих порушень правил конкуренції та скасувати їх в разі неправомірності;
  • забезпечити невідворотність покарання за доведені правопорушення, що, зокрема, забезпечуватиме превентивний ефект в антимонопольному правозастосуванні.

Такі першочергові дії призведуть до зростання ВВП, створення нових робочих місць, запровадження інновацій, підвищення соціальних стандартів населення та вдосконалення інвестиційного клімату України, що є вкрай необхідним в ситуації, коли надходження від українців, що працюють за кордоном, майже в чотири рази перевищують обсяг прямих іноземних інвестицій в країну.

Існує необхідність невідкладного якісного аналізу стану конкуренції на ринках сільськогосподарської землі та сільськогосподарської продукції в Україні.

Керівники держави вже не раз наголошували про намір запровадження ринку землі вже до кінця 2019 року. Сам по собі такий крок є прогресивним, проте в умовах спотвореної конкуренції може призвести до збільшення ринкової влади великих аграрних компаній за рахунок обмеження можливостей малого та середнього підприємництва, фермерів.

Мале та середнє підприємництво (надалі – МСП), як двигун економіки та серцевина середнього класу суспільства, повинно отримати особливий захист АМКУ у вигляді:

  • постійного контролю за діями монополістів та великих компаній;
  • виявлення та припинення антиконкурентних дій органів влади в центрі та на місцях у вигляді рішень, приписів та інших дій, які призводять чи можуть призвести до обмеження конкуренції;
  • максимальних штрафів за найбільш небезпечні антимонопольні порушення, таких як картельна змова з метою встановити високі ціни чи усунути з ринку добросовісного конкурента (в багатьох країнах за такі дії існує навіть кримінальна відповідальність);
  • надання належного та рівноправного доступу до правозастосування всім підприємцям;
  • проведення постійної роз’яснювальної роботи з підприємцями щодо їх прав та обов’язків.

В Україні приблизно в десять разів менше великих підприємств у порівнянні з ЄС. При цьому і в Україні, і в ЄС вони займають майже однакову частку в економіці.

Це може свідчити про наявність бар’єрів в підприємницькій діяльності МСП на користь великих підприємств.

Тому вищенаведені заходи є обов’язковими до застосування та вкрай необхідними. МСП повинні отримати належну підтримку держави і дійсно стати рушійною силою економіки.

Такі бар’єри можуть бути у вигляді картельних змов між монополістами щодо встановлення цін чи розподілу ринків, які вкрай негативно впливають на розвиток підприємництва та інвестиційну привабливість проектів в Україні.

Одним з кращих зразків ЄС в сфері виявлення картельних змов є правозастосовний досвід Федерального конкуренційного відомства Австрії.

Починаючи з 2011 року вони провели понад 150 перевірок у порушників та наклали штрафних санкцій на більш як 200 мільйонів євро. Це призвело до зниження цін для споживачів та усунення штучних обмежень, зокрема, в діяльності МСП.

В Україні ж, державі з населенням приблизно в чотири рази більшим за Австрію, аналогічні перевірки не проводяться і це пояснюється недосконалим законодавством.

Більше того, в Україні картельні змови майже не присікаються хоча вони, з великою вірогідністю, пронизують більшість секторів економіки.

Єдиним виключенням є виявлення змов в публічних закупівлях, переважно за формальними ознаками, та змови, що розкриті в ході слідства правоохоронних органів. В "тіні" можуть залишатись до 90% картельних змов.

Зловживання в сфері публічних закупівель та надання незаконної державної допомоги, також, є джерелами для створення бар’єрів в підприємництві та обмеження конкуренції.

Загальновідомо, що публічні закупівлі є привабливими для порушників та дають їм можливість отримання швидких надприбутків. Така практика поширюється на всі закупівлі, від побудови інфраструктурних об’єктів до придбання обладнання та оплати за надавані послуги.

Добросовісні МСП та великі компанії, в значній кількості випадків, відмовляються від участі в тендерах або програють їх. При цьому обсяг публічних закупівель сягає 13% ВВП в Україні.

Антимонопольний комітет є органом оскарження в сфері публічних закупівель, проте не секрет, що кількість скарг, яка постійно збільшується (в 2015 році до АМКУ надійшло близько 1 350 скарг, а в 2019 кількість скарг може перевищити 10 000), значно перевищує інституційну спроможність цього органу в даному напрямку правозастосування.

В результаті, ми можемо бачити як позитивні так і недосконалі рішення АМКУ в цій сфері, які не забезпечують належну протидію правопорушникам та захист конкуренції.

За оцінками міжнародних організацій, негативний економічний ефект від змов на торгах може сягати до 30% від загального обсягу закупівель, тобто до 4% ВВП, або приблизно до 3 мільярдів доларів США.

Такі дії обмежують можливості країни в залученні інвесторів, а неправомірне фінансове навантаження, що лягає на центральний та місцеві бюджети є більшим за суму, яку Україна отримує від Міжнародного валютного фонду упродовж року.

До речі, навіть в такій розвинутій країні як Японія, вдалося скоротити державні видатки в сфері публічних закупівель на майже 20% шляхом відновлення конкуренції та зменшення випадків зловживань.

Надання незаконної державної допомоги створює штучні переваги в підприємницькій діяльності та усуває з ринку добросовісних підприємців.

Всі недоотримані цими підприємцями прибутки, замість реінвестицій в бізнес та інновації осідають в кишенях корупціонерів та на їх офшорних рахунках.

Важливим є те, що кінцевими бенефіціарами ефективної конкурентної політики є споживачі товарів та послуг.

Держава повинна захистити їх інтереси та забезпечити доступ до широкого асортименту якісних товарів та послуг за найбільш вигідною ціною. Ключовим механізмом, що здатний виконати це завдання в умовах ринкової економіки є дієва система захисту конкуренції.

Інтереси монополістів

Інтереси монополістів в Україні мало чим відрізняються від інтересів монополістів в інших країнах світу, а саме – збільшення прибутків шляхом отримання переваг в підприємницькій діяльності у порівнянні з їх конкурентами.

При цьому, переваги можуть бути як законними (інновації, оптимізація виробництва, маркетингові кампанії тощо), так і незаконними (усунення конкурентів з ринку, картельні змови між компаніями з метою встановлення монопольних цін або розподілу ринків, чи корупційні змови з представниками державних органів з метою отримання антиконкурентних переваг тощо), можливість ж застосування законних чи незаконних переваг бізнесменами залежить від ефективності захисних функцій держави.

Результатом застосування законних переваг є розвиток економіки, зменшення цін на продукцію та послуги для кінцевого споживача, збільшення асортименту якісних товарів та послуг, зміцнення конкурентоспроможності підприємств тощо.

Результатом ж незаконних переваг є збільшення цін на товари та послуги для споживачів навіть на традиційно дешеві товари чи послуги, зменшення якості продукції чи послуг, занепад економіки та стандартів для населення та бізнесу.

Монопольні зловживання, які призводять до цих результатів, є злом для суспільства та повинні жорстко присікатись АМКУ.

Після проведення елементарного економічного аналізу продовольчих цін в Україні та скажімо в Польщі та Литві, ми бачимо, що навіть такі базові продукти харчування як картопля чи цукор в Україні можуть бути дорожчими ніж в країнах сусідах.

При цьому робоча сила, вартість енергоносіїв та купівельна спроможність в Україні є нижчими. Однією з причин високих цін на продовольство, лікарські засоби та інші товари першої необхідності може бути картельна змова серед компаній чи зловживання їх монопольним/домінуючим становищем.

Енергетика

Однією з фундаментальних проблем України є стан конкуренції на ринках енергетики. Антиконкурентні дії енергетичних монополістів негативно впливають на розвиток та конкурентоспроможність всього українського підприємництва, національну безпеку України та добробут суспільства.

Ця тема активно використовується політиками під час виборчої агітації, проте це ніяк не впливає на кінцевий результат – встановлення цін на економічно обґрунтованому рівні.

Ринки електроенергії, природнього газу, та палива традиційно належать до царини великих компаній та конгломератів. Такі гравці мають потужні можливості впливу на регуляторну політику країни та формують свої команди з кращих економістів та юристів.

Тільки досвідчені та віддані своїй професії фахівці можуть протистояти такому натиску.

На питання суспільства щодо правомірності та проконкурентності формул "Роттердам+", "Дюссельдорф+" в українських реаліях, потрібно надати остаточні відповіді на основі ретельного антимонопольного аналізу.

Також перевірити стан конкуренції на ринку природного газу та напрацювати пропозиції щодо його подальшого проконкурентного розвитку; встановити постійний антимонопольний контроль за новим ринком електроенергії; оцінити стан конкуренції на ринках пального та, зокрема, встановити дійсні причини паралельного підвищення цін на автозаправних станціях; присікати випадки незаконних відмов чи тяганини з підключенням підприємств до електромереж та подолати інші виклики конкуренції на ринках енергетики.

Функціонування АМКУ та вдосконалення законодавства.

Першочерговим завданням для керівництва Антимонопольного комітету повинно стати відновлення довіри щодо ефективності їх правозастосовної діяльності серед підприємців та суспільства.

АМКУ, в якості борця за чесну конкуренцію, повинен бути загрозою для порушників та захистом для добросовісних підприємців.

Як згадувалось раніше, АМКУ повинен стати "флагманом" змін та, опосередковано, каталізатором економічного розвитку.

Такий імідж стане запорукою ефективного діалогу між державним органом та бізнесом, стимулюватиме становлення проконкурентного мислення та підходів у підприємців.

Довіра до Антимонопольного комітету залежатиме від низки чинників, серед яких можна виокремити наступні:

  • рівноправний доступ до правозастосування всіх підприємців;
  • унеможливлення корупційних схем;
  • забезпечення реальної конфіденційності особам, що повідомляють АМКУ про наявність антимонопольних порушень;
  • високий рівень фахової підготовки працівників АМКУ та його територіальних відділень;
  • публічність та транспарентність в їх діяльності (при цьому мова не йде про пости в соціальних мережах та інтерв’ю, мається на увазі публічне пояснення правозастовних підходів та стратегії дій державного органу).

Незважаючи на те, що АМКУ не є фіскальним органом і не повинен базувати свою роботу на ідеології поповнення державного бюджету, тим не менше обсяг як накладених, так і насамперед стягнутих на користь держави штрафів за антимонопольні порушення на основі фахово проведених розслідувань, може бути одним з показників ефективності цього правозастовного органу.

Повертаючись до досвіду ЄС, варто зазначити, що сума їх антимонопольних штрафів тільки за картельні змови з 2015 по 2019 рік сягнула понад 8 мільярдів євро.

При цьому, індивідуальні штрафи за скоєння інших видів антимонопольних порушень такими відомими компанії як Google та Apple, сягнули 2.4 та 13.1 мільярдів євро відповідно.

З метою належного виконання повноважень Антимонопольним комітетом та ефективного функціонування всієї системи захисту та розвитку конкуренції необхідно терміново внести зміни до законодавства. Першочергову увагу варто приділити таким питанням як:

  • процедура виявлення та розслідування картелей (змов серед компаній порушників з метою завищення цін чи усунення/недопущення до ринку конкурентів);
  • вдосконалення законодавства про публічні закупівлі з метою усунення положень, що негативно впливають на конкуренцію (можливість негативного впливу на тендерний процес правопорушниками та інше);
  • створення спеціалізованого судочинства в сфері конкуренції, що забезпечить баланс в правозастосовній діяльності АМКУ;
  • розвиток конкуренційно-процесуального законодавства, що забезпечить однаковий підхід до аналогічних справ та передбачуваність дій АМКУ.

Фахова команда АМКУ

Конкуренційно-антимонопольне право та правозастосування є специфічними та складними галузями.

Вони поєднують економічні та правові засади, які можуть бути ефективно застосованими лише вузько кваліфікованими спеціалістами.

Такі фахівці повинні глибоко розуміти причинно-наслідкові зв’язки в економічних процесах та філософію конкуренційної політики, а не лише оперувати завченими положеннями законодавства чи розуміти окремі складові антимонопольної політики чи правозастосування.

Більше того, для послідовно ефективних дій АМКУ необхідна "інституційна пам'ять" та наступність в правозастосовній діяльності цього державного органу.

Нажаль, існувала практика кардинальної зміни в діяльності АМКУ в залежності від призначеного керівного складу.

Персоналії, що призначаються, в більшості випадків не відповідають кваліфікаційним вимогам на момент призначення і набирають практичного досвіду тільки під час своєї діяльності.

Керівництво АМКУ повинно обиратись на конкурсних засадах, з частковою ротацією державних уповноважених через кожних 3-5 років. Необхідно уникати призначення державних уповноважених без належного фахового рівню чи розуміння антимонопольної політики, права та правозастосування.

Одночасно, керівництво цього державного органу повинно забезпечити постійний навчальний процес своїх співробітників, їх діяльність у відповідності до стратегії державного органу та з однаковими підходами в правозастосуванні по всій території України.

Висновки

Сучасні економічні виклики є багатовекторними. Країни, в боротьбі за інвестора, застосовують прогресивні підходи, що базуються на досконалих системах регулювання підприємництва та правозастосовних практиках, в тому числі, в сфері конкуренції.

В цих умовах, ефективне функціонування Антимонопольного комітету та всієї системи захисту та розвитку конкуренції в Україні – не розкіш, а фундаментальний механізм забезпечення життєдіяльності економіки з перспективою її одужання в короткостроковій перспективі.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх