Колонки Агія Загребельська
  639  0

Як допомогти АМКУ розділити монополіста

Парадоксально, але добровільний поділ монополіста у Європі діє краще від примусового. Бо він насправді діє.

В Україні є закон для боротьби з монополіями, але монополісти не зважають на нього та стають все сильнішими. Чому? Однією з причин є недостатність закону.

Українське законодавство передбачає виключно один спосіб поділу монополіста – примусовий. Для чого потрібно:

а) довести, що він монополіст;

б) довести, що він зловживає;

в) що його можна поділити.

Непросте завдання, якщо додати до цього ще й патологічне небажання та страх самого конкурентного відомства доводити ситуацію до "розтину" з усіма витікаючими побічними ефектами.

В підсумку, Антимонопольним комітетом норма про примусовий поділ за всю історію незалежної України була застосована лише один раз і те лише на регіональному рівні - у 1995 році по відношенню до "молочного" монополіста Донецької області.

Проблематичність примусового поділу знайома і на Заході. Багато з нас чули про американський закон Шермана та про поділ "Стандарт Оіл" Рокфеллера сто років тому.

Але мало хто знає, що у Євросоюзі рішення про поділ монополіста вперше було прийнято в 2008(!) році.

Рішення Єврокомісії стосувалось енергетичної компанії E.ON Electricity, ситуацію навколо якої в далекому 2015 році голова АМКУ порівнював з ДТЕК.

І цей поділ, і всі подальші застосовувались Європейською комісією по процедурі "добровільного поділу".

Наскільки мені відомо, жодного рішення про примусовий поділ досі так і не прийнято.

Тобто добровільний поділ як інструмент впливу на монополістів зарекомендував себе як дієвий і корисний.

Як працює "добровільний поділ"?

Перша відмінність добровільного поділу від примусового - у ініціаторі поділу. Якщо ініціатором примусового поділу виступає конкурентне відомство, то добровільний поділ ініціює сам монополіст.

За таку ініціативу монополіст у відповідь від конкурентного відомства отримує певні профіти:

  • відомство не встановлює факту вчинення порушення, а отже компанія вважається такою, що не порушувала антимонопольне законодавство по справі, в рамках якої "добровільний" поділ було застосовано;
  • компанія не притягається до відповідальності у вигляді штрафу, отже фактично розслідування для неї закінчується без покарання.

При цьому, конкурентне відомство приймає не будь-яку форму поділу.

Після отримання пропозиції "поділитись", відомство аналізує, чи буде такий поділ сприяти відновленню конкурентного середовища.

І тільки у разі, якщо буде прийнято рішення, що запропонований поділ вирішує це завдання, він стає обов’язковим для компанії відповідача.

І за наслідком практичної реалізації якого антимонопольне розслідування закривається без прийняття рішення по суті.

Звичайно, так просто "добровільний поділ" в Україні не почне працювати.

Для прикладу, коли Європейська комісія вперше застосувала такий інструмент правового захисту по відношенню до енергетичної компанії E.ON Electricity, цьому передували кілька розслідувань та мільйонних штрафів.

Тобто відповідач чітко розумів, що відомство налаштовано серйозно, і навряд чи він зможе уникнути покарання.

Більш того, наполегливість, послідовність та фаховість працівників відомства свідчили про те, що покарання буде суворе, а справедливі суди полишали надію на "поховання" результатів розслідування.

Потім за таким самим принципом були розділені компанії RWE Gas Foreclosure, ENI & E.ON Gas та інші.

Скажете, в Україні це працювати не буде? Тоді нагадаю вам історію 2015 – початку 2016 років.

Тоді Антимонопольний комітет України дуже однозначно дав зрозуміти групі ДТЕК, що вона не просто має ознаки монопольного становища, а й може ним зловживати.

За рішення про порушення відносно компанії справи за ознаками зловживання монопольним становищем проголосували всі дев’ять членів АМКУ.

Вперше рішення про початок справи було прийнято не одноособово, а Комітетом, як найвищим колегіальним органом в структурі АМКУ.

Це продемонструвало єдність позиції членів АМКУ щодо групи ДТЕК та серйозність намірів.

При цьому сам ДТЕК був готовий піти на продаж власних активів (прес-реліз зберігся на сайті СКМ):

Тому, думаю все реально та залежить лишень від нас.

А щодо того, як запровадити такий інструмент в Україні? Внести зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Та для того, аби не вигадувати велосипед, модель можна взяти зі статті 9 Постанови 1/2003 (ЄС).

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх