Колонки Катерина Норенко
  1467  4

Екологічний податок – повертати чи не повертати

Той, хто забруднює спільне середовище, повинен заплатити податок. Але це не означає, що екологічний податок повинен таким чином "карати" забруднювачів. Його глобальна мета – мотивувати суб’єктів забруднювати менше.

Що таке екологічний податок

Екологічний податок – це загальнодержавний обов'язковий платіж, який сплачують суб’єкти, що забруднюють довкілля – атмосферне повітря, водні ресурси, розміщують та утворюють відходи (зокрема, і радіоактивні).

Це можуть бути і суб’єкти господарювання, і інші юридичні особи, які не ведуть підпиємницьку діяльність, установи та організації тощо, що перелічені у ст. 240 Податкового кодексу України.

Екологічний податок відноситься до інструментів ринкової економіки. Це інструмент екологічної політики, за допомогою якого досягається ідеальна поведінка забруднювача, тобто який мотивує суб’єктів господарювання робити всі можливі дії для того, щоб платити менше податку.

Розподіляється екологічний податок відповідно до "Бюджетного кодексу України" і кожен рік пропорції його розподілу можуть змінюватися.

Чи багато збирається екологічного податку в Україні

У 2019 році в Законі України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" планується зібрати 4,06 млрд грн екологічного податку. Кожного року ці цифри відрізняються.

Для порівняння, у 2018 році було зібрано лише 2,84 млрд грн податку, а в 2017 році ще менше – 1,68 млрд грн.

У 2019 році в державний бюджет зараховується 45% зібраного екологічного податку (крім екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю, який зараховується до загального фонду державного бюджету у повному обсязі та екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів, який зараховується до спеціального фонду державного бюджету у повному обсязі).

55% залишається на регіональному та місцевому рівнях (рис. 1). Тому, можна сказати, що приблизно в Україні планується зібрати у 2019 році 9 млрд грн екологічного податку, а в 2018 і 2017 роках ця сума складала 6,3 млрд грн та 3,7 млрд грн відповідно.

Це багато чи мало

У 2018 році ВВП України становив 3 трильйони 83 млрд 409 млн грн. Екоподаток в 6,3 млрд складає 0,2% від ВВП. Для порівняння, в середньому по ЄС природоохоронні податки та збори становлять 2,4 % ВВП.

Тобто, можна сказати, що в Україні податок надзвичайно низький, ці цифри відрізняються на порядок.

Ставки податку є дуже різними залежно від забруднюючих речовин. Наприклад, ставки за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення варіюються від 92,37 грн за 1 тонну викиду (для хлористого водню, окису вуглецю, твердих речовин) до 3 121 217,74 грн за 1 тонну викиду (для бенз(о)пірену).

Що ж до скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, тут різниця між речовинами менш відчутна. Ставка коливається від 46,19 грн за тонну (для завислих речовин, сульфатів, хлоридів) до 9 474,05 грн за тонну (нафтопродукти).

Навіщо ж збирається цей податок i куди далі йдуть зібрані кошти

Екологічний податок збирається не просто так, а для проведення природоохоронних заходів (ПЗ) – заходів, направлених на покращення стану довкілля.

Рис. 1. Розподіл екологічного податку та фінансування ПЗ

Як можна побачити зі схеми, далеко не весь зібраний податок іде на фінансування природоохоронних заходів – частина його залишається в загальному бюджеті. Інша ж частина іде на виконання природоохоронних заходів.

Практика показує, що в Україні є певні прогалини в законодавстві, які дозволяють фінансувати заходи з екофондів, які є тільки умовно природоохоронними або не є ними взагалі.

Детальніше про такі приклади та законодавчі проблеми, які вимагають системних змін, можна ознайомитися в аналітичному документі ЕПЛ про фонди охорони навколишнього природного середовища.

Яка мета податку

Всім відомий один із основних принципів охорони довкілля "забруднювач платить". Той, хто забруднює, забрудює не тільки "свою частину довкілля", а спільне середовище, погіршуючи умови для безпечного життя іншого населення.

Саме тому, забруднювач повинен хоча б у матеріальному плані відшкодувати завдану шкоду.

Але це не означає, що екологічний податок повинен таким чином "карати" забруднювачів. Його глобальна мета – мотивувати суб’єктів забруднювати менше.

Тобто, розміри податку мають бути такими, які б наштовхували власників брудного бізнесу інвестувати у технології, і таким чином платити менше екологічного податку.

Чому ж тоді в Україні на стільки забруднене повітря і водні ресурси? Чому у нас такі серйозні проблеми з відходами? Очевидно, що наш екологічний податок не мотивує забруднювати менше і платити менше.

Що там в ЄС

Екологічний податок в країнах ЄС – дуже важливий. Він поділяється на 4 категорії, що відносяться до енергетики, транспорту, забруднення та ресурсів, і включає в себе відновідні податки та збори.

У 2017 році в ЄС було зібрано 369 млрд євро екологічного податку, що склало 6,1% усіх доходів від податків та зборів або 2,4% всього ВВП ЄС. З 2002 року до 2017 року загальний дохід від екологічного податку в ЄС зростав на 2,2% щороку.

При цьому, податок з енергетики забезпечує 77%, з транспорту – 20%, а з іншого забруднення та використання ресурсів – лише 3%.

Рис. 2. Загальний дохід від екологічного податку за типом у 2017 році

Якщо в середньому екологічний податок забезпечує 6,1% податкових надходжень в ЄС, то від країни до країни цифри дуже відрізняються.

Найбільшу частку має Латвія (11,2%), Словенія і Греція (по 10,2%), Хорватія та Болгарія (по 9,1%). Найменше грошей екологічний податок приносить Люксембургу (4,4%), Німеччині (4,6%), Швеції (4,9%), Франції та Бельгії (по 5%).

Частка загальних податкових надходжень країн ЄС, яку забезпечує екологічний податок

Ставки екологічного податку в ЄС також відрізняються від українських. За кордоном вони набагато більші. Для прикладу, у таблиці наведено порівняння деяких ставок податку України та Великої Британії станом на 29 січня 2019, а також Польщі станом на 2019 рік.

Країна

Найменування

Ставка податку

Виміри

Ставка податку в Україні, грн за тонну

Ставка податку в Україні у переведених одиницях

Велика Британія

Малонебезпечні відходи, розміщення на звалищі

2,8

Фунт за тонну

5

0,15

Велика Британія

Відходи гірничо-добувної галузі

2

Фунт за тонну

0,49

0,014

Польща

Аміак, викиди в повітря

0,45

Злотих за кг

459,85

0,064

Польща

Оксиди азоту

0,54

Злотих за кг

2451,84

0,35

Польща

Оксид азоту (I)

87,81

Злотих за МІЛІГРАМ

-

-

Польща

Діоксид сірки, викиди в повітря

0,54

Злотих за кг

2451,84

0,35

Польща

Вуглецю окис, викиди в повітря

0,11

Злотих за кг

92,37

0,013

Польща

Вуглеводні, викиди в повітря

0,11

Злотих за кг

138,57

0,019

Складно повірити, що гірничо-добувні підприємства будуть дбати про довкілля, якщо ставка податку за тонну відходів в Україні менша, ніж у Великій Британії, у майже 143 рази!

Ставка за викиди аміаку в повітря – у 7 разів менша, оксиду вуглецю – у 8,5 разів менша, вуглеводнів – у майже 6 разів менша!

У Польщі є окрема ставка за викиди оксиду азоту одновалентного, у нас такі викиди прирівнюються до загальних викидів оксидів азоту, яких може бути 5 різних видів.

Якби окремий податок на N2O був і у нас, то на рівні ставки Польщі він становив би 623 451 грн за тонну, а не 2 452 грн за тонну всіх оксидів нітрогену.

Саме тому ми вважаємо, що кращою мотивацією дбати про екологізацію виробництва буде не повернення податку забруднювачам, а збільшення його ставки.

Екологічний податок є чудовим інструментом екологічної політики. Чим більше забруднюєш – тим більше платиш. Це стимулює підприємства модернізувати свої об’єкти та забруднювати менше, і відповідно, менше витрачати на сплату екологічного податку.

В ЄС екологічний податок останнім часом все більше використовується для впливу на поведінку суб’єктів господарювання, чи то виробників, чи споживачів.

Ці податки також утворюють дохід, що може використовуватися урядом для збільшення його витрат на охрону довкілля чи ефективний менеджмент природних ресурсів.

ЄС дуже прогресивно підтримує ці екологічні інструменти, тому що вони забезпечують гнучкі та ефективні з точки зору витрат засоби для підсилення принципу "забруднювач платить" та для досягнення цілей екологічної політики.

Використання економічних інструментів на користь довкіллю просувається в Програмі заходів з охорони довкілля ЄС до 2020 року, в цілях сталого розвитку ЄС та в Європейській стратегії 2020.

Куди витрачаються гроші в ЄС

Класифікація природоохоронних заходіа та витрат була затвердження у 2000 році. Вона налічує 9 природоохоронних доменів – це:

  1. охорона атмосферного повітря та клімату;
  2. менеджмент стічних вод;
  3. менеджмент відходів;
  4. захист та ремедіація ґрунту, підземних та поверхневих вод;
  5. пом’якшення шуму та вібрації (за винятком захисту робочих місць);
  6. захист біорізноманіття та ландшафтів;
  7. захист від радіації (виключаючи зовнішню безпеку);
  8. дослідження та розвиток;
  9. інші природоохоронні заходи.

Для того, щоб захід вважався природоохоронним, він повинен мати природоохоронну мету. Захід або дія повинні задовольняти критерій "кінцевої мети", тобто охорона довкілля повинна бути їхньою головною метою (див. схему).

Також не кожен захід, який має природоохоронний ефект, обов’язково має охорону довкілля як головну мету.

Скрін зі статистичного звіту Environmental expenditure statistics

Одні і ті ж заходи можуть відноситися до різних природоохоронних доменів залежно від географії. Наприклад, купівля скло-пакетних вікон у теплих країнах ЄС зазвичай вирішує проблему захисту від шуму. Але у холодніших країнах – це типовий захід з енергоефективності.

Не дивлячись на те, що екологічний податок складає 2,4% всього ВВП ЄС, на природоохоронні заходи витрачається лише 0,8% ВВП.

Чи можливо повертати частину екологічного податку забруднювачам

Останнім часом з боку низки великих підприємств-забруднювачів та дружніх до них політиків та громадських діячів лунають заклики повертати екологічний податок назад на підприємство.

Мовляв, все одно кошти екоподатку використовуються неефективно, а так вони самі за ці кошти будуть зменшувати свій негативний вплив на довкілля.

На нашу думку, це в докорінно неправильно. Бо якщо ставки екологічного податку в Україні такі, які не мотивують забруднювачів інвестувати в екологічніші технології, щоб платити менше, тоді такі ставки треба підвищувати, а не повертати податок назад.

Повернувши податок на підприємтсво, держава буде діяти в інтересах забруднювача, а не в інтересах усіх її громадян, як і повинна діяти. Аналогічно діють і в ЄС, де кожна країна сама для себе обирає інструменти екологічної політики.

Для прикладу, у Польщі платники екологічного податку, можуть брати участь у розподілі коштів на природоохоронні заходи на загальних конкурсних умовах.

Гроші в першу чергу виділяються на заходи, які націлені на виконання затверджених програм та підпадають під відповідні пріоритети.

А механізм пов’язаний із частковим поверненням податку або звільненням від сплати податку, запроваджений у Великій Британії, є швидше винятком.

Там так само встановлено чітко, що екологічний податок має мотивувати вести бізнес у дружній для довкілля спосіб. Часткова компенсація податку може стосуватися тих підприємств, які:

  • або використовують багато енергії за своєю природою;
  • або відносяться до маленького бізнесу, що не використовує багато енергії;
  • або планують витратити значні кошти на впровадження енергоефективних технологій.

Але там весь процес ґрунтується на індивідуальних заявках від кожного суб’єкта із доказами, що повернуті кошти будуть ефективно та результативно вкладені в екологізацію підприємства.

Ніякого "автоматичного" повернення екоподатку на підприємство, яке намагаються пролобіювати українські забруднювачі, в ЄС нема.

Висновки

Кожен, хто їздив до країни Європи чи читав про них на просторах мережі Інтернет, чітко бачить, що там про довкілля дбають. Що там чисті вулиці, повітря і річки.

Що там чисте довкілля – це одна із передумов того, що тривалість життя населення набагато вища за українські показники. І там, у цивілізованому світі, податок не повертається до забруднювача.

Податок, який становить 2,4% всього ВВП ЄС, а не 0,2% ВВП держави, як в Україні, справді мотивує інвестувати, щоб менше забруднювати і, відповідно, менше платити.

Тоді навіщо нам вигадувати велосипед з поверненням коштів екоподатку забруднювачів, якщо можна запровадити в себе механізми, які вже перевірено працюють в успішних країнах ЄС, США?

Катерина Норенко, аналітик та еколог МБО "Екологія-Право-Людина"

Петро Тєстов, аналітик МБО "Екологія-Право-Людина".

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх