Колонки Сергій Панасюк
  1841  0

Мандат або бізнес, чи обов’язково народному депутату вибирати

Гарно бути депутатом! І недоторканність, і матеріальні блага, а навіть якщо і є загроза "відпочити" пару років, в державних "апартаментах" на повному забезпечені, як ми бачимо, їх дуже важко притягнути до реальної кримінальної відповідальності, адже потрібна згода "колег-небожителів".

Всі ми знаємо, що у сучасних українських реаліях, "народні обранці" чи "слуги народу" (не плутати із персонажем, якого грає Володимир Зеленський, чи політичною партією) є фактичними українськими "напівбогами".

А ворон ворону, як ми знаємо і бачимо… Таки не виклює. Але є ж одне "але", адже ми всі неодноразово чули, що бізнесом їм займатись точно заборонено. Ну, що ж за несправедливість то така? Чи все ж таки – можна? Давайте розбиратись.

Не хочу щоб дана стаття стала "підказкою для обранців", як можна теоретично (чи практично) обійти закон.

Проте, як на мій хлопський розум (як же я люблю цю фразу Миколи Вересня), таки існують певні законодавчі "прогалини", які дозволяють обійти положення Основного Закону України.

Цією статтею, ми починаємо серію "Міфи та легенди Української конституції", де ваш покірний слуга буде намагатись висловлювати свою думку щодо деяких цікавих положень Конституції України. Отже почнемо.

Конституція України, статтею 42, дає кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, але обмежує підприємницьку діяльність народних депутатів.

І це абсолютно логічно, адже такі обмеження є цивілізованим законодавчим запобіжником упередженості "слуг народу", а також це має бути гарантією незалежності особи, яка є представником всього народу, а не окремого бізнесу чи "клану".

Як у свій час роз’яснив Конституційний Суд України (Рішення від 9 січня 2008 року N 2-рп/2008): "Несумісність зумовлена природою відповідного представництва, участю депутата у здійсненні законодавчої влади, політичним характером його діяльності тощо. Вимога щодо несумісності є складовою статусу народного депутата України, однією з ознак його мандата, яка полягає у встановленні безпосередньої заборони поєднання мандата народного депутата України з роботою на іншій посаді".

Відповідно до положень частини першої статті 78 Конституції України, "народні обранці" не можуть обіймати оплачувані посади та займатися оплачуваною або підприємницькою діяльністю, а також, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (окрім викладання та т.п.).

Тобто, бізнес і депутатство – речі не сумісні. Кандидат у депутати зобов’язаний, у разі обрання депутатом, протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів відмовитись від бізнесу.

Отже, особа має обрати, що йому важливіше і де краще красти, вибачте, заробляти собі на хліб з маслом.

Якщо ж діючій обранець порушує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, і не хоче розлучатись із усіма благами Олімпу, у нього є двадцять днів на припинення бізнесу.

А якщо ж бізнес таки дорожчий, депутат має написати заяву про складення з себе повноважень народного депутата України.

Ці конституційні принципи закріплені та деталізуються як в Законі Україні "Про статус народного депутата України", так і в Законі України "Про вибори народних депутатів України".

Якщо ж народний депутат, не усунув відповідні порушення, Конституція України передбачає процедуру втрати "золотої корочки".

Так, відповідно до положень статті 81 Конституції України, якщо депутат порушує вимоги сумісності і подав заяву про складення з себе повноважень, то це питання повинна розглядати Верховна Рада України. Памятаєте про "ворон ворону…"?

З цього приводу я згадую один випадок, коли народний обранець був призначений головою Київської міської державної адміністрації, але ще більше ніж два місяці був народним депутатом (Указ Президента України №275/2014 та Постанова Верховної Ради України № 1248-VII).

От у мене питання: "А чому тільки два місяці? Потягнули б ще трошки". Якщо ж "слуга народу" виявився менш сумлінним, та не подав заяву про складання повноважень, то це питання вирішується судом. Про строки судового розгляду, в сучасних реаліях, я казати не буду.

Всі ми бачимо "неоднозначні" рішення судів та чули про багаторічні судові процеси. Я не кажу, що "все пропало", адже не треба забувати, що за такі вибрики народного депутата, чи політичної сили, можуть впливати на електорат.

Але реалії короткої пам'яті виборців, законодавчі та процесуальні прогалини, і інші об’єктивні чи суб’єктивні чинники, можуть стати підставами для фактичного невиконання приписів Конституції України та нівелювання демократичних принципів.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх