Колонки Рендал Рей
  1089  1

Три фундаментальні недоліки капіталізму

У своїй книжці професор економіки Рендал Рей просто та доступно пояснює концепції Гаймана Мінськи.

Застереження економіста Гаймана Мінськи про серйозну вразливість світової фінансової системи з’явилися ще за півстоліття до настання глобальної фінансової кризи, коли мейнстрімні економісти ще не відчували жодної загрози.

Основна ідея Мінськи полягає у тому, що "стабільність дестабілізує". Щойно система досягає рівноваги, поведінка людей, економічна політика та й власне бізнес — усе починає змінюватися. Унаслідок цього система стає слабкою.

БізнесЦензор публікує уривок із книжки "Я ж вам казав!" Сучасна eкономіка за Гайманом Мінськи", яка нещодавно вийшла українською у видавництві "Наш формат".

У своїй праці "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей" (1936) Кейнс визначив два основні недоліки капіталістичної системи — хронічне безробіття та надмірну нерівність. Вони взаємопов’язані.

Через надмірну нерівність до рук багатіїв, які обирають високий рівень заощаджень, а не витрат, пливе занадто багато доходів. Це пригнічує попит та обмежує робочі місця.

Мінськи визначив ще й третій недолік — нестабільність. Це типова риса сучасного капіталізму, який є фінансовою системою.

Крім того, постійної стабільності неможливо досягти навіть за умови проведення належної економічної політики, тому що вона змінює поведінку таким чином, щоб уможливити "її" — депресію і боргову дефляцію.

Як зазначав Мінськи, можна прочитати майже всі підручники з економіки та більшість сучасних академічних журналів і не дізнатися, що найважливіша проблема монетарної економіки полягає в тому, що капіталізм має недолік:

він за своєю природою схильний до економічних підйомів і спадів. Це питання було очевидною проблемою для Кейнса і чиказької школи 1930-х років.

Справді, інші тлумачі теорії Кейнса підкреслюють, що економіки можуть переживати спади, навіть серйозні, однак майже всі вони вважають це відхиленнями від рівноваги, що спричинені багатьма різноманітними "шоками" системи.

Іншими словами, вони припускають, що капіталістична система від природи стабільна. Коли вона відхиляється від рівноваги, уряд може використати монетарну і фіскальну політику, щоб підштовхнути її назад.

Мінськи стверджував, що ситуація кардинально протилежна: система фундаментально нестабільна, але ця нестабільність може бути обмежена належним застосуванням фіскальної та монетарної політики. Однак це питання непросте.

По-перше, не визначено, що таке ефективна політика. І, що ще важливіше, прийняття політики, швидше за все, змінить поведінку.

По суті, економічна політика обмежує нестабільність тією ж мірою, якою (що імовірніше) викликає зміни поведінки, що знижують ефективність стабілізаційної політики. Стабільність дестабілізує!

Саме тому Мінськи відкидав будь-яке поняття "точного регулювання": навіть якби економічній політиці вдалося досягти перехідної стабільності, це активізувало б процеси, які повернули б нестабільність.

Таким чином, "політична проблема полягає в розробці інституційних структур і заходів, які послаблюють тяжіння до інфляції, безробіття і сповільнюють підвищення рівня життя, не збільшуючи ймовірності глибокої депресії".

Однак успіх ніколи не буває постійним; економічна політика повинна весь час підлаштовуватись, щоб адаптуватися до мінливих умов. Як казав Ніл Янґ, іржа ніколи не спить.

Економічна політика має формуватися динамічно, перебувати в постійному розвитку, щоб пристосовуватись до адаптацій поведінки, які зумовлює сама економічна політика.

Коли в 1986 році вийшла друком книжка "Стабілізуючи нестабільну економіку", Мінськи наголошував, що відносна стабільність післявоєнного періоду призвела до розвитку капіталізму управлінців грошима — найбільш нестабільної версії з усіх "57 варіантів капіталізму".

У пророчій роботі 1987 року Мінськи передбачив вибухове поширення сек’юритизації іпотеки, що зрештою призвело до фінансової кризи 2007 року. Справді, він був одним із небагатьох оглядачів, хто розумів справжній потенціал сек’юритизації.

У принципі, вся іпотека (а також багато інших видів активів) може бути упакована в різні класи ризику з диференційованим ціноутворенням, що дає змогу покривати ризики; як він зазначав у цій роботі, "те, що може бути сек’юритизоване, буде сек’юритизоване".

Мінськи стверджував, що сек’юритизація відображає дві обставини. По-перше, це невід’ємна частина глобалізації фінансів, адже сек’юритизація створює фінансовий цінний папір, не обмежений національними кордонами.

Завдяки ринку сек’юритизації німецькі інвестори, які не мали прямого доступу до американських домовласників, могли долучитися до ринку нерухомості США, що стрімко зростав.

Мінськи любив повторювати, що після Другої світової війни безпрецедентна економічна експансія, не супроводжувана депресіями в розвинених країнах (і навіть у більшості держав світу, що розвиваються), створила глобальний надлишок грошей під управлінням, спрямованих на пошук дохідності.

Структуровані цінні папери з низьким рівнем кредитного ризику, підтвердженим авторитетними рейтинговими агентствами, були привабливими для глобальних інвесторів, що намагалися досягти бажаної частки доларових активів у власних портфелях інвестицій.

Мінськи не здивувався б, дізнавшись, що вартість сек’юритизованих американських іпотечних кредитів на піку в 2007 році перевищила вартість ринку федерального державного боргу, а також що проблеми ринку іпотеки США швидко поширилися по всьому світу в середини 2007-го — від німецького банку ("IKB"), який потребував фінансової допомоги від уряду в липні того ж року, до проблем у найбільшому французькому банку ("BNP Paribas"), а також паніки навколо банку "Northern Rock" у Великобританії.

Друга обставина, визначена Мінськи, — відносне зменшення важливості банків (як фінансових установ у вузькому сенсі, що приймають депозити і здійснюють кредитування) на користь "ринків".

Частка банків у всіх фінансових активах знизилася з приблизно 50 % у 50-х роках до близько 25 % у 90-х.

Усесвітньому казино потрібне було пальне, і це був рух від традиційної банківської моделі до моделі "випускати, щоб розповсюджувати": він відчинив шлюзи для ризикованих іпотечних продуктів, що слугували основою для спекулятивних ставок.

Тіньова банківська діяльність невдовзі перетворила весь сектор житлової нерухомості, створений як дуже надійний фінансовий актив під час реформ "Нового курсу", на величезне світове казино зі ставками на інші ставки.

Високоризикові іпотеки були сек’юритизовані для траншів цінних паперів, підкріплених іпотечними кредитами.

Найменш надійні транші були повторно сек’юритизовані як забезпечені боргові зобов’язання (CDO), які могли бути повторно сек’юритизовані як CDO в квадраті, а потім навіть у кубі!

Таким чином, одна ризикована іпотека могла бути основою будь-якої кількості спекулятивних ставок на фінансовому ринку, де гравці обирали, на що робити ставку — успіх чи програш.

Структура ринку нерухомості США нагадувала історію про черепаху Єртл, де бідний маленький черепаха-домовласник Мак намагався втримати купу черепах, що сягала до неба.

Коли Маку стало зле, тобто він почав пропускати деякі іпотечні платежі, ця купа черепах завалилася. Урешті-решт Мак втратив свій будинок.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх