Колонки Юлія Сидорчук
  884  0

Чому юристи не в захваті від законопроекту про адвокатську дільність

У адвокатській спільноті шириться хвиля занепокоєння щодо законопроект №9055 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Експерти радять його допрацювати, аби уникнути казусів у майбутньому, та корупційних ризиків.

6 вересня 2018 року Президент України вніс до Парламенту законопроект №9055 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". У адвокатській спільноті одразу поширилася хвиля занепокоєння та суперечок щодо цього документу.

З одного боку, законопроект невідкладний, з іншого — експерти радять все ж допрацювати його, аби уникнути казусів у майбутньому та корупційних ризиків. 

Чи є позитив у законопроекті №9055?

У 2012 році було прийнято діючий Закон України (ЗУ) "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тоді більшість представників професії вважали, що прийнятий закон майже досконалий та такий, що відповідає європейським стандартам.

Проте, ніхто ніколи не враховує, що більшість європейських законів приймаються раз і назавжди, а зміни до них вносяться дуже рідко. У нас же складається враження, що мета роботи Верховної Ради 8 скликання – це прийняття якомога більшої кількості законів.

Пройшло 6 років із моменту прийняття ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а замість внесення змін в діючий закон, беруть його за основу і знову складають новий проект, який зареєстрований під № 9055 від 06.09.2018 року.

Безперечно, в зазначеному законопроекті є ряд позитивних положень. Наприклад, безперешкодний доступ до приміщень судів у робочий час, та у час проведення судового засідання у справі, в якій бере участь клієнт адвоката.

А також до приміщень судів, органів прокуратури, поліції, Міністерства внутрішніх справ України, правоохоронних органів, установ для попереднього ув'язнення та виконання покарань, органів державної влади у будь-який час, якщо в цих приміщеннях перебуває клієнт;

ідентифікований доступ до всіх державних реєстрів, у тому числі Єдиного реєстру досудового розслідування, Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та автоматизованої системи документообігу суду тощо.

Але цього дуже мало, щоб прийняти цей законопроект, який у випадку прийняття має не просто працювати, а працювати досконало, бо тоді буде незрозуміло, навіщо його прийняли у такому вигляді.

Чому обурилась адвокатська спільнота?

Так в розділі 1 "Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту" Пояснювальної записки до проекту ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" наголошується, що положення законопроекту обговорювалися на численних публічних дискусіях, круглих столах та експертних зустрічах з питань реформування адвокатури.

Проте, не зазначено на яких саме і хто з адвокатської спільноти брав участь. Головне, на мою думку, перш ніж вносити будь-який законопроект, потрібно запитати думку спільноти, інтересів якої стосується прийняття такого закону. У даному випадку адвокатів.

Доцільно зробити реальне опитування адвокатів з усіх регіонів, на з’їздах адвокатів обговорити проблемні питання в роботі адвокатів, що якнайшвидше потрібно змінити, удосконалити або більш чітко прописати в законі, щоб уникнути непорозуміння і конфліктів.

Складається враження, що з цим законопроектом йдуть від зворотнього: спочатку зареєструємо, а потім швиденко обговоримо і приймемо.

А враховуючи, що по суті судова реформа провалилася, то маємо використати інші підходи до підготовки законопроекту, з дотриманням принципи єдності теорії та практики.

У соціальних мережах колеги-адвокати активно обговорюють та критикують законопроект №9055. Як вбачається зі змісту вказаного законопроекту, у випадку його прийняття, становище адвоката значно погіршується.

По-перше, пропонується КПК України доповнити статтею 221 "Неприпустимість зловживання процесуальними правами".

Поява цього поняття значить, що у випадку, якщо адвокат буде здійснювати усі можливі дії для захисту свого клієнта, то адвокат може бути покараний, що однозначно є неприпустимим і може реально стати механізмом тиску на захисників.

По-друге, обмежується доступ юриста до професії, оскільки, щоб отримати адвокатське свідоцтво йому потрібно пропрацювати на посаді стажера адвоката (тобто його помічником) два роки.

У діючому ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що для того, щоб стати адвокатом потрібно мати стаж роботи в галузі права не менше двох років.

Отже, щоб стати адвокатом треба буде обов’язково пропрацювати стажером адвоката, інакше доступ до професії не отримаєш, що фінансово для помічника адвоката і самого адвоката буде не просто, адже нині зарплати не такі високі, і потрібно ще й податки сплатити.

Так в проекті закону у перехідних положеннях зазначено перехідний період у чотири роки, тобто усі хто має стаж роботи в галузі права не менше трьох років, зможуть отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Але механізм складання кваліфікаційного іспиту для цих осіб не узгоджується зі ст. 8, 9 законопроекту № 9055, що є реальним корупційним ризиком.

Більше того, ст. 8 зазначеного вище законопроекту закріплює право отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування упродовж двох років таким категоріям осіб як прокурори і судді. А це, на думку представників юридичної професії, є дискримінацією.

Досвід моєї викладацької роботи дає підстави взагалі говорити про необхідність реформування отримання юридичної освіти. Сьогодні в Україні жодним нормативно-правовим актом не врегульовано якість підготовки юристів.

Кожний вуз самостійно визначає дисципліни та кількість годин в цих дисциплінах, як наслідок, абсолютно різний рівень фахової підготовки в галузі права.

Тому ставити вимогу для отримання адвокатського свідоцтва мати стаж роботи особи як стажера адвоката є недоцільним і тут має бути використаний інший підхід.

У ч. 7 ст. 25 законопроекту чітко закріплено підстави не надавати відповідь на адвокатський запит, якщо запитувана інформація відноситься до таємної або службової, розкриття такої інформації порушуватиме права третіх осіб на захист персональних даних або на охорону інтелектуальної власності, або стосується особисто життя фізичної особи.

Враховуючи досвід роботи і періодичну відсутність відповідей на адвокатські запити, – це дає можливість говорити про те, що вказане вище створює більше суб’єктивних та невиправданих підстав для відмови в запиті.

Варто особливу увагу звернути на розділ "Адвокатське самоврядування", а саме на ч. 11 ст. 55 законопроекту, у якій зазначено, що Конференція вважається повноважною, якщо для участі в ній (залежно від чисельності регіону) зареєструвалися 10, 12, 15% адвокатів.

Законопроект не може бут прийнятий зі статтею в такій редакції, оскільки це може призвести до проведення декількох конференцій адвокатів регіону, і як наслідок обрання декількох рад адвокатів.

Прийняття в такій редакції законопроекту може призвести до багатьох негативних моментів, зокрема, обмеженість доступу до професії адвоката, відмови на запити, покарання та тиск на адвокатів.

Більш того, зазначений законопроект однозначно має дискримінаційні положення та наявні і корупційні ризики в ньому. Тому вважаємо, що потрібно обрати більш глобальний підхід у підготовці нового проекту закону про адвокатську діяльність.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх