Колонки Наталія Васильєва
  1502  3

Як міста можуть адаптуватися до зміни клімату

Зміна клімату у містах відчутна ще більше аніж у сільській місцевості, мова йде про урбаністичний ефект острову, який формує специфічний мікроклімат у щільній забудові, царстві бетону та скла.

Фото: unalab.eu

Вчені відносять міста до найбільш вразливих об’єктів які страждають від глобальної зміни клімату. Чи можна робити щось для протидії зміні клімату на рівні населених пунктів? Які існують світові рухи та тренди які вже знайшли своє втілення в Україні?

Угода мерів

Ще у 2008 році, після прийняття Пакету ініціатив ЄС з питань клімату й енергетики, Європейською комісією було започатковано ініціативу "Угода мерів", відповідно до якої міста зобов’язуються вчинити заходи для сприяння сталому енергетичному розвитку.

З часом концепція ініціативи охопила і питання пом’якшення зміни клімату, сприяння зменшенню кількості викидів парникових газів та адаптації до наявних змін клімату.

Кожне місто-учасник "Угоди мерів" має:

  • створити Базовий кадастр викидів
  • розробити та реалізувати План дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату, що надає детальний опис кроків та заходів до 2030 року.

Очікуваними результатами ініціативи є заощадження енергії, а відповідно, і зменшення викидів парникових газів, надання населенню екологічно чистих і фінансово доступних енергетичних послуг.

А також врахування в стратегічному розвитку міст заходів з адаптації до зміни клімату, створення постійних робочих місць, підвищення фінансової та соціальної стабільності, підвищення економічної конкурентоспроможності за рахунок розвитку бізнесу й інновацій, та поліпшення якості суспільних послуг та інфраструктури.

Угода мерів дала можливість містам та регіональним органам влади внести свій безпосередній вклад в екологічну та енергетичну політику світу.

Українські міста теж активно беруть участь в програмі. Станом на вересень 2018 року Угоду підтримують більше 180 міст-підписантів.

Фото: uhodameriv.eu

Мобілізація по-кліматичному — "Дій за клімат"

Цього вересня міста, держави, підприємці та громадські установи з усього світу збираються в Каліфорнії на Глобальному саміті з питань кліматичних дій.

На саміт запрошується кожен мер, урядовець та локальний лідер світу з метою прийняти зобов'язання щодо клімату, щоб допомогти досягти планеті цілей Паризької угоди. Цього року на заході очікується участь і Остапа Семерака, українського міністра екології та природних ресурсів.

Ініціатива "Дій за клімат" (Rise for Climate) заохочує також місцеві громади влаштовувати різноманітні заходи у своїх осередках. На сайті riseforclimate.org Ви можете побачити усі деталі того, як долучити своє місто до ініацитиви.

Новий спосіб мислення міста

Міста концентрують в собі більше половини населення світу, споживають 75% його енергії та виділяють 80% усіх парникових газів.

Проте міста не тільки джерела проблем, але і є інноваційними хабами, де приймаються неординарні рішення щодо протидії змін клімату чи її адаптації.

Такі рішення та цілі зазвичай декларують в стратегічних документах, базуючись на дослідженнях, що оцінюють вразливість систем до змін клімату та пропонують опції для адаптації до цих змін.

Але що ж може зробити місто або селище, не маючи ресурсів для проведення подібних досліджень? Існує ряд речей, які повинна робити міська громада, щоб адаптувати місто до змін клімату. Нижче наведено невеликий список таких заходів:

  • закріплення зелених насаджень за різного роду установами, будь-то школи чи університети та просте нарощування кількості зелених зон;
  • заходи з підвищення готовності міст реагувати на стихійні лиха та аномальні погодні явища (для України це зливи, снігопади, надвисокі температури повітря; а для інших країн це можуть бути і тайфуни, урагани, селеві зсуви, цунамі тощо), наприклад, модернізація та, за потреби, розширення зливової міської каналізаційної системи для прийняття значної кількості води під час зливових опадів;
  • зменшення ділянок із штучною поверхнею шляхом заміни їх на газони та зелені зони;
  • визначення видів дерев, які краще адаптуються до очікуваних змін клімату в конкретному регіоні та сприяння їх розсадженню;
  • розробка системи управління дощовою водою в межах усього міста – принаймні, створення резервуарів для її накопичення та використання для господарських потреб; застосування технологій, що впливають на зменшення водоспоживання;
  • підтримання водопровідної системи в належному стані для уникнення аварій та зменшення втрат води на шляху до споживача;
  • забезпечення термоізоляції будівель, що підтвердить свою корисність в будь-яку пору року, адже це допоможе зменшити нагрів приміщень влітку та скоротити втрати тепла приміщеннями в холодні пори року;
  • встановлення питних фонтанчиків та бюветів у різних районах міста, особливо там, де проживає вразлива частина населення міста;
  • облаштування додаткових затінених зон для населення в парках, скверах, біля водойм в періоди високих температур;
  • визначення кількості вразливих груп мешканців міста та їхнього розподілу по районах для організації заходів, що матимуть на меті допомогти їм у випадку екстремальної погоди.

Приклад ергономічного використання простору для зелених насаджень.

Фото: euractiv.com

Глобальні орієнтири

Існують домовленості, прийняті державами на глобальному рівні, які утворили ряд зобов’язань обов’язкових до виконання.

Такий міжнародний документ як Паризька угода 2015 року ставить за мету не допустити зростання глобальної середньої температури більше 2°C відносно показників доіндустріальної епохи, а також прагне підвищити здатність адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату.

Угода укладена в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (United Nations Convention on Climate Change або UNFCCC) та має прийти на зміну Кіотському протоколу після 2020 року.

Одне з основних положень Паризької угоди — відповідальність за виконання зобов’язань щодо скорочення парникових газів у атмосферу набуває кожна держава, незалежно від ступеня її економічного розвитку.

Кіотський протокол містив зобов’язання лише для ряду розвинених країн (в тому числі України як країни з перехідною економікою).

Участь кожної окремої країни у досягненні світової мети, відповідно до Паризької угоди, визначається нею індивідуально та має назву "національно визначений внесок" (Nationally Determined Contribution або NDC).

Угода вимагає, щоб такий внесок був "амбітним" та встановленим "з метою досягнення цілі Угоди". Щодо свого визначеного внеску кожна країна звітує і переглядає його кожні 5 років.

Паризька угода задає нові тренди та напрями розвитку людства. А це — завершення ери викопного палива та декарбонізація світової економіки.

Для того щоб виконати положення Паризької угоди (пункт 19, ст 4) країнам необхідно прийняти національні стратегії низьковуглецевого розвитку та адаптації. Україна стала однієї з перших в цьому напрямку. Детальніше про прийняття Низьковуглецевої стратегії Урядом тут.

Звісно, стратегічні національні документи приймаються на державному рівні. Втім, міста можуть також стати ключовими гравцями у протидії зміні клімату та адаптації до її наслідків.

Наприклад, у серпні цього року мери 19 найбільших мегаполісів світу заявили, що стануть вуглецево нейтральними до 2050 року, підписавши відповідну декларацію Net Zero Carbon Buildings Declaration.

Документ підписали Копенгаген, Йоханнесбург, Лондон, Лос-Анджелес, Монреаль, Нью-Йорк, Ньюберіпорт, Париж, Портланд, Сан-Франциско, Сан-Хосе, Санта-Моніка, Стокгольм, Сідней, Токіо, Торонто, Цване, Ванкувер і Вашингтон.

Чи стане Київ наступним у цьому списку? Час покаже, але часу коли зміну стануть невідворотними — майже не лишилося.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх