Колонки Михайло Катрук
  410  2

Як депутатам голосувати дистанційно

Голосувати з будь-якої точки планети, економити тонни паперу і швидко приймати закони – все це стане можливим, якщо Верховна Рада перейде на електронне урядування.

Припустимо, що ситуація в країні вимагає негайного прийняття певного законопроекту. Він потрібен саме зараз, кожен день зволікання – проблема. І уявімо, що сталося це якраз у період відпусток. За нинішньою процедурою потрібно скликати позачергову сесію, збирати для цього підписи.

І ще не факт, що в залі буде кворум. А можна зробити інакше. Зібрати депутатів не "під куполом" на вулиці Грушевського, а в електронній сесійній залі. Тобто оповістити парламентарів дистанційно, щоб вони проголосували зі своїх ноутбуків чи смартфонів, де б вони не знаходились.

У кожного була б карта з чипом або електронний підпис, якого достатньо для парламентської роботи. Голосування може тривати і годину – не обов’язково вкладатися в десять секунд. Це лише один з прикладів того, як перехід Верховної Ради на електронне урядування може піти на користь державі.

У нас 450 депутатів, я бачив у сесійній залі максимум 370, та й тих лише під час пікових голосувань. Чому держава повинна втрачати від того, що народні обранці не з’явилися в залі, хай навіть з поважних причин?

В IT-сфері є таке поняття, як "комьюніті-проект з відкритим кодом". Будь-хто може брати участь у його розробці, пропонувати ті чи інші зміни. За цим принципом можна створити систему повної автоматизації Верховної Ради. Бо зараз наш парламент перебуває в минулому столітті.

Я спілкувався з працівниками секретаріату, з помічниками депутатів. Їхня робота – це величезні стоси паперу, вони постійно щось друкують. Навіщо всі ці принтери, ксерокси, картриджі в сучасному світі? Навіть прості дії стають проблемою. Візьмімо банальну реєстрацію законопроекту.

Його треба надрукувати, віднести папери в секретаріат, де їх читають, порівнюють з іншими законопроектами. Коли документ реєструють, він має бути опублікований на сайті. Як він туди потрапляє? Знову ж таки набирається вручну. Тобто це довга, рутинна, а головне – непотрібна робота.

До того ж регламент передбачає, що комітет має опрацювати законопроект не пізніше ніж за 30 днів з моменту його отримання. Але у членів комітету дуже багато законопроектів, і вони просто не встигають. Хто тоді визначає, який закон розглядати першим – про автомобілі чи про зерно?

А якби була електронна система – вона автоматично розставляла б пріоритети, і в комітету не було б можливості для зловживань. Те ж саме стосується депутатських звернень. Парламентарі їх пишуть, друкують, реєструють, а потім з трибуни Верховної Ради ще й зачитують.

Насправді достатньо було б просто зареєструвати звернення в електронній системі – і воно автоматично відправилося б кому треба й куди треба. Якщо хтось хоче прочитати текст – будь ласка, він є на сайті.

Розробка та впровадження такої електронної системи для українського парламенту коштували б щонайменше $300-400 тис. Так, це немало – в IT-сфері взагалі все дорого. Принаймні цієї суми достатньо для того, щоб люди злякалися й сказали, що це чергове відмивання грошей.

Хоча на ремонті доріг у нас відмивається набагато більше. Чесно кажучи, я не впевнений, що заощадження паперу перекриє витрати на створення електронної системи. Але точно знаю, що головною її перевагою буде економія часу.

Зараз краще розвивається той бізнес, де рішення приймають швидко. Якщо ти зволікаєш, то постійно втрачаєш момент.

Саме це відбувається з нашими законопроектами: Верховна Рада не встигає їх опрацьовувати. Якби електронна система пришвидшила роботу парламенту хоча б на 5%, це вже дало б стимул реформам та економіці. І головне – сприяло б зниженню корупції.

Але електронний документообіг у державі не може здійснюватися окремими фрагментами. І система електронної Ради, і електронні права водія – все це вимагає централізованої стратегії. Тому що будь-які подібні системи – по суті одне й те саме.

Створюються модулі: модуль Ради, модуль прав водія. Потім усе об’єднується в спільну систему. Наприклад, можна зробити модуль електронного голосування українців на виборах – поле для імпровізації тут величезне.

Цим усім має займатися єдина державна діджитал-агенція. Тільки така структура зможе фахово проконтролювати витрати з держбюджету та якість наданих IT-послуг. Ми маємо ресурси для створення такої системи.

На українському ринку працюють 200 тисяч айтішників – йдеться про висококласних спеціалістів. І з кожним роком ця кількість суттєво зростає. Якщо дати їм гідну оплату праці – ми зможемо зробити електронним все. Або майже все.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 вверх