Колонки Артем Пришедько
  1060  0

Валютні операції для всіх або тільки для "своїх"

05 травня 2018 року вступило у силу змінене Національним банком України "Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України", відповідні зміни були оформлені постановою НБУ від 03.05.2018 № 48. Всі концептуально важливі зміни пропонується розглянути нижче.

Регулятором внесені зміни до п.1.11 "Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України" (надалі - Порядок), відповідно до яких ліцензіату надано право проведення валютних операцій за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) (відповідне право було відсутнє у попередній редакції Порядку).

Національний банк України (надалі – НБУ, Регулятор) дозволив такі операції у випадках залучення державою кредитів для виконання міжнародних договорів та у разі залучення державою кредитів на підставі міжнародних договорів.

Відповідна можливість надана й не державним ліцензіатам, у випадку отримання кредитів від міжнародних фінансових організацій, але тільки за умови державних гарантій.              

Наведені регуляторні пом’якшення спрямовані на перспективу залучення іноземних інвестицій у вигляді кредитів (позик) та виконання міжнародних зобов’язань. Проте, такий благородний на перший погляд крок, Регулятор все ж "підв’язав" до державних програм та державних гарантій.

Такі умови залучення іноземних запозичень, направлені саме на фінансові установи, що знаходяться у державній власності, адже важко собі уявити надання державою гарантій при кредитуванні, наприклад, недержавного комерційного банку або іншого суб’єкта господарювання.              

Крім цього, уточнено перелік документів необхідних для отримання ліцензії. Так, з Порядку виключено обов’язок ліцензіата надавати довідки уповноважених банків з реквізитами рахунків, які заявник використовуватиме для здійснення валютної операції.               

Виключення наведеної довідки з переліку необхідних документів, нівелюється змінами до того ж п. 2.1. в яких НБУ надано право, для з’ясування обставин щодо проведення валютної операції, отримувати від заявника інформацію щодо змісту та складу учасників такої операції, аж до кінцевих бенефіціарів юридичних осіб.

Регулятор, також, розширив свої права відносно можливості контролю валютних операцій  шляхом звернень до підприємств установ та організацій всіх форм власності з запитами щодо всіх складових відповідних фінансових операцій, при чому навіть такі, як реальна фінансова можливість їх проведення та економічна доцільність.              

Такі повноваження НБУ відкривають досить сумнівні перспективи суб’єктивної оцінки складових валютних операцій, як реальна фінансова можливість або економічна доцільність.

Наведені характеристики у сучасних умовах фінансового ринку, мають досить ефемерний вигляд та не можуть бути оцінені Регулятором об’єктивно, без глибокого аналізу конкретної операції у прив’язці до обставин, які склалися між її учасниками.              

Не обійшов Регулятор й можливості законодавчо закріпити плату за видачу дублікатів ліцензій та додав відповідний абзац до Порядку, при чому закріпив принцип, що спочатку оплата, а потім послуга.              

Зміни до п. 4.1. Порядку, у якому зазначені підстави відмови у видачі ліцензії полягають у доповненні його п.п.10, де зазначено додаткову підставу відмови у видачі ліцензії.

Такою підставою є виявлення інформації про те, що іншою стороною валютної операції або особою, на користь чи в інтересах якої проводиться ця операція, є юридична або фізична особа, яка має місце перебування, місце проживання, місцезнаходження, місце реєстрації в країні, що визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом та/або пов’язана з фінансуванням тероризму чи "відмиванням" доходів.

Таке доповнення націлено на захист національних інтересів й запобігання можливому фінансування терористичної діяльності та, більшою мірою, направлено на контрагентів валютних операцій, які знаходяться у Російській Федерації.              

Всі інші зміни до Порядку носять уточнюючий характер та не несуть за собою значних правових наслідків. Загальний аналіз "оновлення" Порядку показує, що його основною метою було створення інвестиційно привабливого клімату для залучення іноземних інвестицій.

Але фактично Регулятор передбачив можливість отримання додаткових кредитів та позик для учасників фінансового ринку пов’язаних з державою, або діючою владою, чим зміцнив "державницьке лобі" у своїй регуляторній діяльності.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх