Колонки Діана Плющ
  894  0

Внутрішньогрупові послуги VS трансфертне ціноутворення

Як показує практика, при проведенні аналізу внутрішньогрупових послуг з точки зору трансфертного ціноутворення, компанії стикаються з двома основними проблемами: доведення факту того, що такі послуги були дійсно надані, та встановлення розміру націнки, який відповідає принципу "витягнутої руки".

Фото: millasreggeli

Бізнес-модель більшості транснаціональних корпорацій (ТНК) передбачає надання великої кількості послуг в середині групи, таких як послуги адміністративного, технічного та фінансового характеру.

Зазначені послуги в більшості випадків дозволяють забезпечити економію витрат за рахунок масштабу або, наприклад, є необхідними для забезпечення певної потреби групи (наприклад, централізовані закупівлі).

Очевидним є той факт, що суть типових внутрішньогрупових послуг може суттєво відрізнятися для різних ТНК, а вартість таких послуг, зазвичай, потрібно обґрунтовувати для податкових цілей на відповідність принципу "витягнутої руки".

Підтвердження факту надання послуг

Для підтвердження факту, що внутрішньогрупові послуги таки були надані, Настановами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з трансферного ціноутворення (ТЦ) передбачено наступні дії:

  • необхідно визначити економічну та комерційну цінність таких послуг. Тобто, якщо компанія може самостійно виконувати послуги, які їй надає пов’язана особа, і для забезпечення своєї операційної діяльності не має необхідності залучати послуги від інших осіб, то послуги не вважаються такими, що відповідають принципу "витягнутої руки";
  • якщо пов’язана особа надає послугу, яка фактично дублює послуги, виконані іншою компанією групи для себе самостійно або придбану останньою у сторонніх осіб, то такі послуги не вважаються фактично наданими. Винятком в окремих випадках може бути тимчасове дублювання витрат обох компаній з метою зменшення ризику прийняття неправильних бізнес-рішень (наприклад, отримання ще одного правового висновку).

Також, важливим підтвердженням того, що послуги були фактично надані, є достатня кількість персоналу та ресурсів, необхідних для надання таких послуг.

Наприклад, для того, щоб надавати послуги інформаційного обслуговування, компанія повинна найняти програмістів, адміністраторів та інших кваліфікованих спеціалістів.

Сам персонал повинен користуватися серверами, достатньою кількістю обчислювальних потужностей, технічними майданчиками, різними операційними системами та необхідним програмним забезпеченням.

Що говорить українське законодавство?

  1. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.
  2. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (ст. 44 ПКУ).

Первинними документами, що фіксують факт здійснення операції, є договір про надання послуг, акт приймання-передачі послуг, ділова переписка з виконавцем послуг, табель обліку робочого часу, інвойс та будь які інші документи, що підтверджують факт надання послуг, включаючи технічні документи, калькуляції, технологічні схеми тощо.

Також, в ухвалі Вищого адміністративного суду України N К/800/13578/16 від 12.07.2016 року звертається увага, що умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Та чи достатньо цих документів?

На сьогодні в Податковому кодексі України нема положень, що вказують на необхідність доведення ділової мети послуг з точки зору ТЦ.

Втім, українська судова практика показує численні випадки претензій з боку Державної фіскальної служби (ДФС) щодо зняття послуг з витрат за відсутності ділової мети.

З податкової точки зору також необхідно, щоб внутрішньогрупові послуги несли за собою ділову мету або розумну економічну вигоду. Так, згідно з листом № 742/11/13-11 Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, для встановлення зв'язку між фактом придбання послуг, спорудженням основних фондів, імпортом послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Прикладом документів, що підтверджують розумну економічну вигоду від внутрішньогрупових послуг, можуть бути наступні документи: наказ щодо основної діяльності, звіт про обсяг наданих послуг, тендерна документація, комерційні пропозиції учасників тендера, розрахунок економії витрат тощо. 

Таким чином, для підтвердження фактичного надання послуг необхідне документальне підтвердження їх здійснення та засвідчення реального зв’язку з господарською діяльністю компанії.

Розмір націнки на послуги

Окремі питання щодо внутрішньогрупових послуг регулюються Р.VII Настанов Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з трансферного ціноутворення.

В ОЕСР в редакції від 2017 року введено поняття "послуги з низькою доданою вартістю" - це послуги, що виконуються однією з компаній ТНК для інших компаній і не є основною господарською діяльністю, тобто не приносить прибутків ТНК та не становить економічну цінність для групи.

При цьому, сама така діяльність не призводить до створення унікальних цінних нематеріальних активів і не несе за собою суттєвих ризиків для виконавця.

Положеннями ОЕСР рекомендується встановлювати фіксований розмір націнки (рентабельності) величиною до 5% на витрати при визначенні вартості послуг з низькою доданою вартістю всередині групи, що не потребує обґрунтування шляхом проведення порівняльного дослідження.

Також потрібно пам’ятати, що при розрахунку вартості внутрішньогрупових послуг акціонерні витрати не враховуються.

До таких витрат входять витрати, пов’язані зі створенням корпоративної структури, випуск акцій материнською компанією, витрати на проведення зборів акціонерів материнської компанії.

В той же час, положення BEPS (розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування) відзначають відповідність винагороди (націнки) на такі послуги в розмірі не більше 5% правилу "витягнутої руки".

А коли націнка 0%?

Для великої кількості міжнародних компаній характерне таке поняття як cost sharing або cost allocation, коли, як приклад, витрати материнської компанії на забезпечення діяльності групи в цілому перевиставляються на учасників з націнкою 0%.

В такому випадку відповідно до кроку BEPS 13 компаніям необхідно звернути увагу на розрахунок загальної суми витрат, понесених у зв’язку з наданням послуги для окремого споживача або для усіх споживачів, а також обґрунтування алгоритму розподілу витрат.

Україна вже стоїть на шляху приєднання до ініціатив BEPS.

Більше того, в Україні вже почалась робота з підготовки законопроектів з питань протидії зменшенню податкової бази і переміщенню прибутків за кордон з метою посилення контролю за агресивним податковим плануванням вітчизняними компаніями, забезпечення прозорості ведення бізнесу відповідно до Указу президента України від 28.04.2016 року.

Таким чином, найближчим часом положення BEPS будуть імплементовані до українського законодавства і вже цього року набудуть чинності.

То яких заходів повинен вжити платник податків?

Якщо компанія замовляла послуги в межах ТНК з націнкою 0-5%, то в документації з ТЦ необхідно розкрити механізм формування вартості перевиставлених витрат, алгоритм розподілу таких витрат між учасниками групи компаній (якщо послуги надавалися декільком компаніям групи).

Необхідно довести, що послуги мають реальну економічну вигоду/економію витрат компанії. Таким чином, платнику треба показати, що такі послуги він був би змушений купувати у непов’язаної особи, якщо не мав би можливості отримувати їх від компанії групи.

Доцільним також є аналіз та порівняння результатів діяльності платника до та після сплати за такі послуги.

Якщо ж націнка на послуги становила більше 5% - тоді платнику потрібно буде довести, що вони не є послугами з низькою доданою вартістю, а розмір націнки обґрунтувати, провівши порівняльне дослідження.

Як обґрунтувати факт проведення та ринковість внутрішньогрупових послуг?

Розглянемо на прикладі. Материнська компанія  надає консультаційні послуги з питань організації діяльності дочірній компанії групи.

Послуги, зокрема, включають консультування з питань організації закупок та продажів, ведення бухгалтерського обліку, фінансового обліку, юридичних питань, та управлінські послуги.

Головним документом, що описує предмет операції, порядок надання послуг, обов’язки сторін, результат послуг та інші умови здійснення операції, є договір про надання послуг.

Документом, що підтверджує факт надання послуг, є акт надання послуг та результат, який компанія отримала внаслідок їх отримання.

Прикладом результату можуть бути, зокрема, розроблений шаблон договорів, презентація, заявка та звіт про надані послуги, табель обліку робочого часу, штатний розпис з вказанням заробітної плати/погодинної ставки задіяних спеціалістів, скрін облікової програми, електронна переписка тощо.

Для обґрунтування факту, що послуги відповідають принципу "витягнутої руки", в Документації з ТЦ необхідно, по-перше, показати цінність наданих послуг та економічну їхню необхідність.

Довести, що дочірня компанія справді має потребу в отриманні консультаційних послуг та не може їх виконувати самостійно/замовити у непов’язаних осіб.

По-друге, в документації потрібно розкрити механізм формування вартості консультаційних послуг, розрахувати розмір націнки в контрольованій операції та розкрити всі витрати, пов’язані з наданням послуг.

Насамкінець, треба обґрунтувати відповідність націнки в контрольованій операції принципу "витягнутої руки", тобто провести порівняльне дослідження і показати, що націнка в контрольованій операції відповідає ринковому рівню.

Висновок

Таким чином, проблеми, які постають перед  платником податків при підготовці документації з ТЦ щодо внутрішньогрупових послуг, мають чіткий алгоритм вирішення.

По-перше, необхідно підготувати всі супровідні документи, розрахунки та підтвердження, які показують, що виконавець дійсно надавав, а покупець отримав економічні вигоди від таких послуг.

По-друге, платник повинен обґрунтувати розмір націнки на такі послуги: розкрити механізм формування вартості, описати політику трансфертного ціноутворення групи та довести ринковість таких послуг.

Все це разом складає мінімальний пакет, який дасть змогу податковим органам впевнитися з доцільності та ринковому рівні таких послуг. За відсутності такого мінімального пакету платник несе певні ризики.

Тому, при підготовці документів, що підтверджують ринковість наданих внутрішньогосподарських послуг, необхідно слідувати не лише ПКУ, а й орієнтуватися на положення BEPS та ОЕСР.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх