Колонки Олена Колтик
  3662  3

Бар’єри розвитку відновлюваної енергетики в Україні

Основна проблема українського ринку відновлюваної енергетики – нестабільність. За нетривалий час свого існування правила на ринку мінялися вже декілька разів і зараз ми знову на порозі змін. Чи стануть вони новим бар’єром, чи навпаки – корисною еволюцією у законодавстві?

Для будь-якого інвестора найважливіші стабільність і зрозумілі правила гри на ринку. На сьогоднішній день в Україні ми не маємо ні першого, ні другого.

Хоча ринок дуже перспективний через своє географічне положення та інструменти стимулювання, але інвесторів відлякує нерозуміння "А що ж буде завтра?". Цьому сприяє і незадовільний інвестиційний клімат в країні, і війна на східному кордоні, і політична нестабільність.

Зазвичай, ми чуємо наступні питання: "А яка гарантія повернення коштів? Чи не зміняться завтра правила і величина зелених тарифів не буде відкоригована у ретроспективі?" І в цих питаннях є сенс.

Сьогоднішній достатньо високий тариф у порівнянні з європейськими країнами викликаний в першу чергу великими ризиками, які несе інвестор. Наприклад, на східному кордоні учасник Української асоціації відновлюваної енергетики втратив декілька вітрових станцій через бойові дії.

Не слід забувати про високу вартість капіталу в Україні. Зараз багато об’єктів будуються за відносно нізькі кошти ЄБРР. Також деякі українські банки пропонують вигідні умови кредитування для зелених проектів, але у порівнянні з іншими країнами світу цього недостатньо.

Процентна ставка кредитних грошей під бізнес проект в Україні та Європі відрізняється майже в 4 рази. Також необхідно враховувати неврегульовані по цей час проблеми: отримання земельної ділянки під енергетичні цілі та приєднання до електричних мереж.

Рік тому НКРЕКП презентували нові правила приєднання для нестандартного підключення від 160 кВт до 5 МВт. Сюди попадають більшість об’єктів відновлюваної енергетики в Україні.

Величина підключення, яку запропонувала Національна комісія, була більша в 6 разів від реально ринкової ціни. Відповідно обурення зі сторони бізнесу, змусило переглянути формулу обрахунку вартості приєднання і на сьогоднішній день всі в очікуванні прийняття нової методики розрахунку вартості приєднання до електричних мереж.

До слова, її повинні були прийняти ще у березні 2018 року. Проте, в черговий раз у головного регуляторного органу у сфері енергетики знову немає кворуму. Жодні рішення, які необхідні для сектору не приймаються через відсутність політичної волі для цього.

Такі процеси значно ускладнюють планування майбутніх проектів для інвестора, так як вартість приєднання може кардинально змінитися у будь-який момент. З виділенням земельних ділянок під будівництво об’єктів відновлюваної енергетики (ВДЕ) теж часто виникають проблеми.

Багато земель мають статус сільсько-господарських, що значно ускладнює зміну їхнього цільового призначення.

Також інвестори часто стикаються на цьому етапі з корупційними ризиками, складністю проведення громадських слухань, а інколи навіть з маніпуляціями зі сторони екологічних організацій.

На останньому слід звернути особливу увагу, так як в Україні все частіше зустрічають так звані "екологічні шантажисти", які вимагають у бізнесу кошти за своє мовчання. В іншому випадку створюється негативне інформаційне поле для будівництва об’єкта.

Екологічні організації, які мали б боротися за чисте довкілля і перехід енергетичної галузі на чисті джерела – стають одним з  бар’єрів для відновлюваної енергетики.

Інша категорія проблем, з якими стикається інвестор – це неузгодженість стратегічних рішень зі сторони держави чи проблеми у їхній роботі.

Наприклад, вже майже традиційною є ситуація, коли галузь паралізована через відсутність кворуму в НКРЕКП: новим об’єктам не присвоюється тариф, регуляторні акти, які б створили прозорі умови на ринку, не приймаються тощо.

Ми спостерігали таку ситуацію в кінці 2017 року і зараз знову вона повторилася. Або ж Міністерство енергетики заявляє про необхідність розвитку ВДЕ та досягнення рівня 11% в загальному енергетичному міксі, а по факту, продовжується масштабна підтримка традиційної енергетики.

Також періодично створюються абсолютно непотрібні бар’єри, як от впровадження додаткових попередніх громадських слухань щодо встановлення "зеленого тарифу", що ускладнює та затягує період реалізації проекту.

І на кінець, слід звернути увагу, що одним з найактуальніших бар’єрів на сьогодні є зміна інструментів стимулювання ринку.

Постійно обговорення про перехід на тендерні механізми чи інші інструменти стимулювання ВДЕ створює нерозуміння зі сторони інвестора майбутніх правил на ринку. І чим довше затягується процес, тим більше погіршуються умови.

Але і у цьому питанні зустрічаємо популістичні заяви. Багато девелоперів та продавців обладнання стверджують, що змінювати правила стимулювання непотрібно і необхідно забезпечити роботу зеленого тарифу до 2030 року.

Але більшість учасників ринку, які безпосередньо інвестують свої кошти у об’єкти відновлюваної енергетики, розуміють, що українське законодавство потребує еволюційних змін.

Якщо їх уникати, то весь ринок ризикує опиниться перед численним проблемами: з одної сторони – припиненням інвестування в нові станції з 2020 року, а з іншої – через незбалансованість виплат на ринку – можливої повної зупинки розвитку відновлюваної енергетики в Україні.

Тому переведення паливно-енергетичним комітетом Верховної Ради України обговорення про майбутні зміни від "слухів" та "думок експертів" до професійної дискусії – однозначно позитивний сигнал.

На даний момент часу вже було проведено ряд публічних обговорень та презентовано концепцію майбутнього законопроекту щодо зміни механізмів стимулювання ВДЕ.

У ній вже враховано ряд зауважень і побажань від профільних асоціацій та від інших учасників процесу. Проте, залишається ряд питань, на які у майбутньому ще треба бути дати відповідь.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх