Колонки Вікторія Пташник
  1150  0

Друзі олігархів проти чесної конкуренції

Чому країні потрібен закон, який встановлює правила функціонування Антимонопольного комітету в сфері боротьби з картельними змовами? І чому відповідний законопроект не був проголосований в Верховній раді 19 квітня?

"Юро, що робити, не голосувати?" – запитав Олег Ляшко.

"Нет" – відповів юрист Ріната Ахмєтова депутат Юрій Воропаєв.

Після цього діалогу, своїх голосів на підтримку антимонопольного проекту №6746 не дали Радикальна партія, депутатські групи та ще ряд депутатів з різних фракцій. Результати поіменного голосування, яке зібрало 212 голосів, можна подивитись тут.

9 місяців минуло з моменту реєстрації законопроекту в Верховній Раді. Реєстрації передували численні обговорення та довгий процес розробки, до якого долучився комітет з конкуренційного права Асоціації правників України.

Свої листи на підтримку проекту надіслали до парламенту Європейська бізнес асоціація, Американська торгівельна палата, а Центр протидії корупції зробив публічну заяву, де закликав депутатів підтримати законопроект у 2 читанні та в цілому.

Але не все так сталося як гадалося.

З моменту його прийняття в першому читанні минуло 5 місяців, перш ніж він потрапив на друге читання у сесійну залу. В цей період тривали численні засідання робочої групи на базі Комітету з економічної політики.

Цікаво, що серед народних депутатів в засіданнях робочих груп брала участь тільки я, як основний автор проекту, і багато помічників народних депутатів від Опозиційного блоку (Юрія Воропаєва та Сергія Сажка), а також помічники члена Комітету Вадима Кривенка (НФ).

Всі ці обговорення відбувалися, безумовно, за участі представників Антимонопольного комітету (АМКУ) та юристів Асоціації правників України, що мають багаторічний практичний досвід.

Розгляд же проекту на самих засіданнях Комітету постійно переносився, як правило, за ініціативою члена Комітету – Воропаєва. То пізно роздали таблицю, то не встигли ознайомитися, то ще потрібен додатковий час, щоб узгодити якісь суперечливі моменти.

А на останньому засіданні Комітету, де його члени все-таки розглянули й підтримали запропоновану робочою групою редакцію, депутат Воропаєв взагалі заявив, що він пропонує проект відхилити, говорячи, що у нього є купа зауважень.

На моє питання, яких саме, і пропозицію все-таки почати обговорення, він зауважив, що я перетворюю засідання Комітету у робочу групу, і відмовився обговорювати свої зауваження під стенограму.

Але завдячуючи голові Комітету Іванчуку (НФ) та іншим членам комітету проект все-таки вдалося рекомендувати до другого читання.

Варто зауважити, що паралельно тривала робота над іншим антимонопольним проектом №6723. Оскільки обидва законопроекти стосувалися процедури розслідування АМКУ справ про порушення конкуренції, було вирішено виносити їх на подальший розгляд парламенту одночасно.

Після роботи "неформальної" робочої групи, в якій я участі не приймала, в одній з редакцій порівняльної таблиці в правій колонці (що відображує остаточну версію проекту 6723) з'явилася норма про право суду зменшувати штрафні санкції, накладені АМКУ.

Причому на засіданнях Комітету це питання ніхто не піднімав. Однак питання виявилось для представників олігархічної групи дуже принциповим – під стенограму його ніхто не обговорював. Вносили тихенько, вважаючи, що інші члени Комітету не помітять норму остаточної редакції, внесену в остаточну редакцію без попереднього обговорення.

Заради справедливості скажу, що і я сама вважала колись, що судам слід надати право змінювати розміри штрафних санкцій, накладених АМКУ. Адже попереднє керівництво категорично заперечувало ідею запровадження Методики розрахунку штрафних санкцій.

В законодавстві була тільки максимальна межа і все. Жодного порядку розрахунку, а тільки чисельні маніпуляції й шантажі з боку керівництва про накладення максимального штрафу на бізнес, що не хотів "домовлятися".

Тоді таке рішення виглядало як єдиний шлях для розірвання гордієвого вузлу. Але новий склад АМКУ все-таки розробив і затвердив Методику розрахунку штрафів, а чисельні обговорення з юристами, що спеціалізуються в конкуренційному праві, з Громадською радою при АМКУ, представниками проекту "Гармонізація системи державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС", суддями переконали мене, що так просто не можна приймати подібну норму.

Й далі ми розробили цілий план дій з цього питання, щоб запроваджуючи ідею зміни штрафів судами не прокласти шлях для додаткової корупції в судах.

Які саме штрафи і по яких справах може накласти АМКУ на групу компаній Ахмєтова, мені невідомо. Але його народні депутати намагалися вставити відповідну поправку тихенько, так, щоб ніхто не помітив, без обговорення. Це мене насторожило.

Які ще причини могли існувати для не голосування й відвертого саботажу проекту? Можу підозрювати, що це не підтримка Комітетом з економічної політики поправок, що унеможливлювали б роботу АМКУ під час розслідування порушень.

Щоб кожен крок, кожне розпорядження АМКУ можна було оскаржувати, щоб проведення перевірок стало практично неможливим, щоб розслідування реальних порушень тривали роками, а в результаті їх було неможливо довести до кінця.

До речі, перевірки – це єдиний ефективний на сьогодні інструмент для виявлення найнебезпечніших порушень у конкуренції – картелей (таємних змов учасниками ринку, які, як правило, ні чим не фіксуються й тільки непрямі докази можуть свідчити, що відбувалась, наприклад, змова під час участі у державних закупівлях й учасники тендеру не конкурують, а просто розподілили лоти між собою).

Цікаво, що ми отримали пропозиції до законопроекту й від АПУ, й від АСС, й від ЄБА. Але жодна з них не була направлена на створення перешкод для АМКУ, наприклад, у проведенні перевірок.

Бо прозорий бізнес переслідує іншу мету, ніж олігархічний. Вони не хочуть блокувати роботу органів й розслідування реальних порушень. Вони хочуть запровадити однаковий підхід до всіх, вони хочуть мати процесуальні права, які мають компанії у Європейському Союзі, вони хочуть мати можливість ними користуватися. Й, звісно, вони хочуть мати можливість запобігти свавіллю окремих чиновників, але робити це офіційно, чесно й прозоро, на конкурентних засадах.

Саме з цих причин вони підтримували ідеї законопроекту, а ним пропонувалося наступне:

  1. Фіксація строків розгляду справ про порушення конкуренції – встановлення конкретно визначених строків, протягом яких АМКУ має довести справу до кінця.
  2. Забезпечення процесуальних прав суб’єктів господарювання, що беруть участь у справах про порушення: права ознайомлюватися з матеріалами справи, на підставі яких АМКУ приймає рішення, права заявляти відвід представникам АМКУ, права знати у вчиненні якого порушення вони підозрюються, права мати достатньо часу на свій захист, права бути заслуханої для пояснення свої позиції тощо. Чому ми все пропонували закріпити на рівні закону? Тому що практика знає безліч справ, де ці права порушувалися представниками АМКУ.
  3. Отримання від АМКУ офіційних консультацій – з їхньою фіксацією, чітким порядком проведення та обов’язковим додаванням протоколів таких консультацій до матеріалів справи. Щоб запобігти "неофіційним" зустрічам очільників АМКУ по ресторанах з представниками компаній, проти яких АМКУ веде розслідування.
  4. Імплементація поширених в економічно розвинених країнах практик виявлення та доведення антиконкурентних узгоджених дій та зловживань монопольним становищем.

Наразі картелі та інші антиконкурентні узгоджені дії приносять величезні збитки як економіці в цілому, так і пересічним громадянам. Картелі – це таємні змови, в реалізації яких, як правило, зацікавлені всі їхні учасники.

І тому виявити картель, зібрати докази та притягнути до відповідальності порушників надзвичайно складно. У розвинених країнах вже давно успішно функціонують правові механізми ефективного виявлення і припинення картельних змов.

Законопроектом пропонувалися інструменти для розкриття картелей – пом’якшення відповідальності для порушників в обмін на визнання та припинення порушення, усунення його наслідків, співпрацю з АМКУ та надання інформації, важливої для розслідування.

Можна провести аналогію з угодою про визнання відповідальності у кримінальному процесі. Можливість співпрацювати з АМКУ несе потенційні вигоди як компаніям, які отримують шанс заощадити шляхом зменшення розміру потенційних штрафів або звільнення від відповідальності, так і самому АМКУ, який має бути зацікавлений у швидкому та ефективному розслідуванні справи з беззаперечним доведенням вини учасників картелю.

Дієвість цих механізмів доведена багаторічною успішною практикою ЄС.

І це далеко не всі позитивні моменти, які б могли стати реальністю, якщо б не сьогоднішнє голосування друзів олігархів.

Бо не зацікавлені вони в розкритті картелей або в притягненні до відповідальності тих, хто зловживає своїм монопольним становищем. Не зацікавлені вони в прозорому процесі розслідування порушень, бо звикли домовлятися і ніякі процесуальні права, гарантовані законом, їм не потрібні.

Але ми не здамося! Подібні ситуації закаляють ще більше. Проект направлений на повторне друге читання. За 9 місяців цей проект не зміг стати законом. Але я вперта і доведу цю справу до кінця!

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 вверх