Колонки Агія Загребельська
  1243  0

Споживачі за бортом антимонопольного захисту

Після прийняття законопроекту №6723 Антимонопольний комітет втратить частину своєї відповідальності, яка стосується захисту прав споживачів.

Фото: tvn24bis.pl

Говорити про монополії та монополізм в останні роки означає бути в тренді. Передвиборчі компанії, гасла активістів та борців з корупцією, екрани телевізорів та шпальти газет майоріють закликами (або обіцянками) боротьби з монополіями.

Більш фахові спікери обережно додають, що монополізм – не є порушенням. Порушувати – це зловживати своїм монопольним становищем.

Що насправді криється за терміном "зловживання монопольним становищем" та які заходи вживаються державою для того, щоб звести до мінімуму можливість таких зловживань та припинити існуючі?

За Законом України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем – це дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає таке становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Одними з різновидів зловживань монополізмом Закон визнає:

  • встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
  • часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Приклад порушення для першого випадку, коли монополіст, розуміючи, що він один єдиний та в іншому місці ви ніде такий товар придбати не зможете, задирає ціни, забезпечуючи собі надприбутки без жодних перешкод.

І негативні наслідки в таких випадках не тільки в тому, що ви витрачаєте в рази більше коштів, ніж витратили б у випадку, якщо була б конкуренція. Або якщо б монополіст не зловживав.

А ще й в тому, що він без зайвої напруги та капіталовкладень, будучи забезпеченим завдяки своєму монопольному становищу сталим попитом на свою продукцію, отримуючи надприбутки за рахунок споживачів, не має жодної мотивації розвиватись, покращувати якість та оптимізувати витрачання ресурсів, які завжди є обмеженими.

Тобто ви платите більше за товар гіршої якості, ресурси країни використовуються неефективно, а сам ринок зупиняється у розвитку та починає крокувати назад.

Приклад за другим різновидом порушення очевидно простий. Ви не маєте можливості придбати товар у будь-кого, крім монополіста.

А він вам його відмовляється реалізовувати, бо ваша собака гучно лає, або ваша дружина поставила його сину в школі погану оцінку, або з будь-яких інших суб’єктивних та лише йому відомих причин.

Що робити звичайному споживачу – фізичній особі, коли він зіткнувся з подібними зловживаннями від монополіста?

Куди іти та яким чином протистояти такому монополісту, який завдяки своїй ринковій владі має часто набагато більше можливостей та ресурсів ніж споживач? Відповідь думаю відома багатьом – звичайно в Антимонопольний комітет України.

Одним із основних завдань Комітету є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів.

Тобто є орган, який повинен контролювати, щоб монополісти не зловживали, і здійснювати такий контроль з урахуванням пріоритету прав споживачів. Звичайно, сьогодні з боку громадськості є чимало претензій до роботи державних органів в Україні.

І Антимонопольний комітет України не є виключенням. Окремі з цих претензій є обґрунтованими, деякі – ні.

Кожна має свої передумови різного характеру:

  • нормативні (недоліки законодавства);
  • фінансові (неналежне матеріально-технічне забезпечення);
  • кадрові (не популярність державної служби для фахівців);
  • суб’єктивні (пов’язані з обійманням певних посад певними особами);
  • обмеженість ресурсів;
  • корупція та багато чого іншого.

І при наявному рівні монополізації української економіки здавалося б, що держава має прикладати максимум зусиль для підвищення інституційної спроможності Комітету, максимально мінімізувати наявні проблеми, причини та передумови, що їх викликають.

Тобто робити все задля того, аби Комітет мав достатньо інструментів та мотивації на боротьбу з порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі зі зловживаннями монополістів. Адже Комітету теж не просто протистояти таким "гігантам".

І ось маємо законопроект №6723 "Про внесення змін до деяких законів про захист економічної конкуренції", що пройшов перше читання у Верховній раді та перебуває наразі на розгляді в Комітеті з питань економічної політики.

Ним, серед іншого, пропонується додати абзац у статтю 49 Закону "Про захист економічної конкуренції", яка визначає підстави для закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і отримати наступне:

"Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняттям рішення по суті, якщо: дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції відчутно не впливають на конкуренцію (є малозначними)".

А тепер, повертаємось на початок тексту.

Якщо ви споживач та купуєте у монополіста продукцію для власного споживання за здирницькими цінами в умовах, що за чинним сьогодні законодавством може бути кваліфіковано як зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін, які не можливо було встановити за умов існування значної конкуренції, то за нинішнім законом ви можете:

  • звернутись до Комітету із заявою;
  • Комітет проведе розслідування;
  • у випадку доведення порушення на монополіста буде накладено штраф у розмірі до 10% від обсягу його доходу, виручки за попередній рік та зобов’язано вжити заходів задля припинення порушення.

Законопроект № 6723 погіршує ситуацію. Після внесення зазначених змін, такі дії монополіста не будуть вважатись порушенням, бо ви купуєте продукцію для власного споживання, монополіст не піддається значній конкуренції з боку інших суб’єктів (бо їх наприклад взагалі не має).

А значить, його навіть суттєво завищені ціни та надприбутки не мають не те, що відчутного, а й взагалі жодного впливу на конкуренцію (ви ж з іншими споживачами не конкуруєте). Як результат, Комітет або відмовить одразу у відкритті справи, або закриє вже відкриту.

Теж саме стосується випадку, коли монополіст відмовиться продати вам товар, що потрібен виключно для вашого власного споживання. Куди іти споживачу після прийняття законопроекту 6723? Деякі скажуть у суд.

Але юристи мене зрозуміють: які позовні вимоги поставить споживач перед судом? Змусити монополіста продати дешевше? Чи змусити просто продати?

Навряд чи, бо тут вступить в дію норма про свободу підприємницької діяльності, свободу договору та заборону будь-яким органам втручатись у господарську діяльність.

Тож притягнути до відповідальності монополіста не буде кому, бо Антимонопольний комітет України буде позбавлений відповідних повноважень.

Ось так непомітно, однією нормою одного законопроекту споживачі, що за духом закону повинні бути в пріоритеті, залишаються за бортом сам на сам з монополістами, їхніми можливими "зловживацькими апетитами" та безмежною ринковою владою відносно пересічних споживачів.

Прихильники таких змін посилаються на досвід окремих розвинених країн, де застосування антимонопольного законодавства у випадках відсутності негативного впливу на конкуренцію, та при одночасному ущемленні прав споживачів, здійснюють судові або окремі органи.

Конкурентне ж відомство, в свою чергу, займається виключно тими видами порушень, що обмежують, усувають чи спотворюють саме конкуренцію.

Так, дійсно є країни, де побудована саме така модель контролю та притягнення до відповідальності за подібні види порушень. Однак, у випадку наявності наміру імплементувати це в Україні, внесення змін лише в одну статтю не достатньо.

Перш за все потрібно визначити орган, що замість Комітету буде розслідувати та притягувати до відповідальності за такі порушення, та прописати це в нормативно-правовій базі.

Не занурюючись у деталі вибору органу, побудови нових процедур та механізмів, висловлю свої власні прості висновки.

Запропоновані у законопроекті №6723 зміни однозначно полегшать роботу Комітету – її буде в рази менше. Відповідно менше буде і відповідальності.

Такі зміни зроблять спокійнішим сон монополістів-порушників та дадуть простий та зрозумілий сигнал: робіть, що хочете, головне, щоб не було очевидного враження, що ваші дії відчутно впливають на конкуренцію.

І, можливо, на тих ринках, де суто теоретично може з’явитись конкурент, монополіста буде стримувати хоч якось загроза його появи. Але є ринки, які навряд чи найближчим часом стануть проконкурентними.

І саме на них домінуюча компанія не буде нічим обмежена у своєму бажанні ущемити права споживачів, користуючись монопольним становищем.

В результаті, саме споживачі залишаться за бортом антимонопольного захисту, із задекларованим на папері "пріоритетним статусом". Навіщо? Хороше питання, але справжню відповідь на нього знають лише розробники законопроекту...

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх