Колонки Олександр Ярощук
  2834  1

Енергоємність економіки України, або чому до Європи ще далеко

Українська економіка залишається однією з найменш енергоефективних у світі. За останні 20 років основні економіки світу кардинально скоротили споживання енергоресурсів, в Україні значна їхня частка витрачається дарма через зношеність фондів, старе обладнання та неефективне житлово-комунальне господарство.

Фото: REUTERS

Що не так з енергоємністю?

Енергоємність ВВП – показник, який визначається відношенням загальних обсягів споживання енергоресурсів відносно ВВП за певний період. З його допомогою можна виміряти наскільки ефективна та конкурентоспроможна економіка.

Енергоємність української економіки – проблема давня. На початку 90-х років вона становила вражаючі 0,895-0,888 кг н.е. (нафтового еквіваленту). У цей же час (1990-1991 роки) у світі середній показник складав 0,370-0,350 кг н.е.

Однак, економічна криза першого періоду незалежності призвела до того, що цей показник не зменшився, як в розвинених економіках, а навпаки збільшувався – 0,923 у 1996 році та 0,919 у 1997 році. Світовий показник у цей час - 0,295.

Проте поступово ситуація стала покращуватися і у 2010 році енергоємність вдалося не лише зменшити 0,390 кг н.е, але й значно наблизити до середнього світового – 0,190.

Проте, і станом на 2017 рік енергоємність економіки України продовжує "зашкалювати". Так, за даними щорічної доповіді Global Energy Statistical Yearbook 2017, українська економіка залишається другою найбільш енергоємкою у світі з показником 0,318 кг н.е./$2005 рік.

Гірший результат лише у нашого північного сусіда, який останні 20 років "встає з колін". У групі невдах також Узбекистан, Південна Африка, Тайвань, Казахстан та Іран. У лідерах ефективності - Колумбія, Велика Британія, Індонезія, Єгипет та Іспанія.

Якщо взяти до уваги найбільш розвинені країни світу з групи Європейського Союзу або Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), виявиться, що навіть у 1991 році їхня енергоємність була меншою, ніж є зараз в Україні.

Мова про те, що для досягнення цього рівня Україні потрібно докласти величезні зусилля і робити це швидко, не відкладаючи.

Чому це важливо для України?

Високий рівень енергоємності завжди був тривожним сигналом для України. Адже чим він вищий, тим нижча ефективність економіки і її конкурентоспроможність на світовому ринку.

Уявіть! Польща і Україна виробляють один і той же товар, але для українського підприємства потрібно вдвічі більше енергії на одиницю виробленої продукції. Однозначно в плюсі залишається польський виробник.

Звичайно, у цьому порівнянні не враховані такі фактори як вартість енергії, зарплати, податки тощо, але все ж таки чим менше енергії споживаєш – тим краще. Інший аргумент – залежність від імпортних енергоносіїв.

За даними НАК "Нафтогаз України", у минулому році країна імпортувала з Європи 14 млрд метрів куб природного газу. Також Україна закуповує значну частку вугілля та ядерне паливо для потреб АЕС. Але половина, а то й більше цього ресурсу ідуть на підігрів повітря.

Що потрібно робити?

Україні життєво необхідно модернізувати енергетичний комплекс. І це потрібно робити дуже швидко, адже часу на це обмаль. Роботи над нарощенням внутрішнього видобутку, звісно, потрібні.

Але енергоефективність – це гарантія зменшення імпорту, а отже і припинення вивезення валюти з країни і покращення торгового балансу; додатковий приріст ВВП; а також можливість стати енергоекспортером.

Найочевидніше рішення – це посилення робіт з впровадження енергоефективних технологій та процесів: модернізації виробничого комплексу, лінії електропередач, комунального підприємства, підвищення енергоефективності будівель та всього комунального сектору.

Для цього потрібна злагоджена дія всіх – держави, бізнесу та кожного громадянина. Держава, виділяючи на ці потреби мільйони, не вирішить цю проблему в найближчій перспективі. Потрібні більш радикальні заходи.

Ми не можемо з одного боку дозволяти собі витрачати десятки (близько 100 млрд) гривень на субсидії у житлово-комунальне господарство, яке старе і надзвичайно діряве, мінімально фінансуючи заходи з енергоефективності.

Бізнес і громадяни також не надто активно впроваджують нові технології через високу вартість технологій та практичну відсутність доступних кредитних ресурсів у такому масштабі.

Проте позитив також є. За останні декілька років енергоємність скоротилася. Через певні об’єктивні причини країна скоротила споживання енергоносіїв. Вселяє оптимізм також Енергетична стратегія на період до 2035 року, затверджена Кабміном у 2017 році.

Принаймні на рівні стратегії важливу роль відведено енергоефективності та раціоналізації споживання енергоресурсів.

Енергоємність визнано ключовим критерієм оцінки успішності реформи енергосектору – загалом проектується зменшення енергоємності ВВП вдвічі – до 0,13 т н.е.

Чи реалістично це? Безумовно так. Але головне, щоб це було реалізовано на практиці, а не залишилося черговим "блискучим" планом на папері.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх