Колонки Сунь-дзи
  3280  0

П'ЯТНИЧНЕ ЧТИВО. Мистецтво війни

Українською "Мистецтво війни" Сунь-дзи тлумачиться вперше. Перекладач, історик філософії Сходу, переконаний, що філософськостратегічний твір давньокитайського воєначальника та викладені в ньому ідеї і поради стосуються не лише стратегії бою і завоювання, але й усієї діяльності людини, зокрема й бізнесу.

війни,мистецтво

В оформленні книжки використано оригінальні каліграфічні написи, надані Сергієм Лесняком.

Книга вийшла у "Видавництві Старого Лева". Партнер видання - Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS). Переклад з китайської та коментарі: Сергій Лесняк

***

Частина 7

Воєнні змагання

Сунь-дзи сказав:

– Мистецтво використання армії полягає ось у чому: генерал дістає наказ від правителя, а тоді мобілізує військо для війни і стає табором проти ворога. Немає нічого складнішого за воєнні змагання. І складність цих змагань та маневрів полягає в тому, що потрібно перетворити непряме на пряме, а несприятливі обставини – на сприятливі.

Так ми робимо шлях нашого протиборця непрямим, заманюючи його маленькими принадами. У такий спосіб хоч і вийдемо пізніше, та дійдемо раніше за ворога. Це метода того, хто знає, як використовувати прямі й непрямі стратегії. Тому воєнні змагання мають свої переваги й ризики. І коли ти намагаєшся повністю обладнати військо, аби дістати максимальну перевагу, то можеш не встигнути перехопити цієї переваги. Якщо ж пошлеш армію, залишивши все спорядження в таборі, то ризикуєш утратити весь табір.

Армія може скласти свої важкі обладунки, щоб удень і вночі, не зупиняючись, долати шлях із примноженими силами. Коли військо подорожує на відстань ста лі, аби мати перевагу, воно може втратити трьох генералів. Сильні вояки прийдуть першими, а слабкі пастимуть задніх, і тільки десята частина війська зможе прибути на місце призначення.

Якщо армія задля переваги пересувається на відстань п’ятдесяти лі, генерал, що йде першим, наштовхнеться на труднощі й поразку. Позаяк тільки половина солдатів зможе дістатися місця призначення.

Коли військо прагне переваги, а тому долає відстань тридцять лі, то дійде тільки дві третини вояків.

Звідси випливає, що армія без спорядження пропаде, без достатніх запасів зерна і їжі – вимре, без резервів – теж не виживе.

Отож, якщо ти не відаєш задумів сусідніх володарів, не приставай до спілки з ними. Не знаючи їхніх гір і лісів, небезпечних гірських проходів та згубних трясовин і заплав, ти не зможеш рухати військо. Той, хто не має місцевих провідників, не зможе скористатися перевагами місцевості. Армія, що вводить в оману, переможе. Якщо бачиш потенційну вигоду – дій, удавайся позмінно до роз’єднування та концентрування. У русі ти повинен бути швидшим за вітер, а в повільному марші – спокійним і таємничим, як ліс; коли нападаєш, мусиш бути нищівним, як вогонь; отаборившись, стань незворушним, як гора; незбагненності позич у темряви, а разючості – у блискавки і грому. Поділи людей на малі гурти, перш ніж нападати на села; захопивши землі, розділи військо й утримуй позиції. Зважуй "за" і "проти" перед тим як рухатися. Той, хто першим осягне використання непрямих і прямих стратегій, – виграє. Це принцип воєнного змагання.

Згідно з книгою "Керування військом", коли неможливо почути наказів голосом, використовують гонги й барабани. А якщо тяжко побачити одне одного, то використовують сигнальні прапори як засіб комунікації. Мета вдавання до гонгів, барабанів та сигнальних прапорів – об’єднати вуха та очі.

Коли все вояцтво об’єднане в одне ціле, сміливці не атакуватимуть, а боягузи не зможуть утекти. Це – мистецтво керувати великими арміями.

У нічних боях використовуй більше смолоскипів і бубнил.

У січах засвітла хай переважають сигнальні майви. Ці засоби комунікації слугують для впливу на органи чуттів солдатів.

Твої дії знищать бойовий дух у ворожих лавах і втрату впевненості в їхнього генерала. На початку протистояння дух армії високий, усередині бою він млявішає, а наприкінці той дух виснажений. З огляду на це генерал, що знається на воєнних діях, уникає супротивника з високим духом і вдаряє тоді, коли протиборча армія занепадає духом. Це – шлях контролювати дух. Хаосу протиставляй лад.

На заваді неспокою й галасу виставляй спокій. Це – шлях керувати психологією людей. Використовуй близькість свого війська до місця бою на противагу ворожому, що прийшло здалека. Залучай людей, що добре відпочили, проти знеможеного недруга. Залучай нагодованих бійців проти зголоднілих неприятелевих солдатів. Це – спосіб контролювати фізичну силу.

Ніколи не нападай в наступовому русі на армію, яка добре впорядковує прапори. Ніколи не налітай на військо з доладними формаціями. Це – гнучкий шлях керувати змінами. Отож, мистецтво використовувати армію таке: не чини нападу на ворога, що перебуває на узвишші; не бий на військо, позаду якого гори; не продовжуй наскакувати на армію, що вдає, ніби відходить. Не вдаряй по добре мотивованих і сильних ворожих вояках. Не хапай наживки, що її тобі пропонує супостат; не перехоплюй ворога, що повертається додому.

Оточивши супротивника, завжди залишай йому змогу до відхідного шляху. Не тисни на протиборця, що перебуває в безвиході. Це – шлях використовувати армію.

 Частина 8

Мінливості й пристосування

Сунь-дзи сказав:

– Мистецтво використовувати військо полягає в тому, що генерал дістає наказ від правителя, а потому мобілізує військо для війни. Але він не стає табором на ненадійному й зруйнованому терені. На місці, де сходяться кордони різних держав, намагайся утворювати дружні спілки. Рухайся якомога далі від пустельної місцевості, а в місці, де тебе оточили, використовуй стратегії. У місцевості смерті, у безвиході – бийся! Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, яких не належить виконувати. Тому генерал, що опанував принципи змін і мінливостей ситуацій, знає, як використовувати підлеглих. Генерал, який не тямить, як витиснути зиск із цих змін і мінливостей, навіть якщо він добре знається на місцевості, не втне cкористатися з її переваг. Генерал, який командує солдатами, але не знає мистецтва змін, не подужає вповні використати людей, навіть якщо знає п’ять стратегічних розрахунків. Тому мудра людина завжди зважує всі переваги й перешкоди одночасно. Мотаючи на вус переваги несприятливого становища, ти зможеш виконати свою місію. Оцінюючи перешкоди за сприятливих умов, ти наснажишся запобігти лихові.

Тож якщо хочеш підкорити ворога, маєш учинити йому шкоду. Ти повинен залякати своїх сусідів, аби змусити служити тобі. Ти можеш спонукати їх рухатися згідно з твоїми розрахунками, якщо заманиш їх принадами й спокусами. Мистецтво використовувати військо таке: не сподівайся, що ворог не прийде, а покладайся на свою готовність при зустрічі з ними. Не годиться сподіватися, що недруг не нападе, належить зробити себе непереможним. Ще п’ять небезпек чигає на генерала: якщо він битиметься необачно й нерозсудливо, то неодмінно загине. А боятиметься смерті – буде полоненим. Якщо він лютий і запальний, його легко спровокувати.

А якщо пихатий і зарозумілий – нескладно образити. Генерала, що занадто любить людей, легко стривожити й занепокоїти. Кожна з цих генералових хиб є шкода, завдана військові.

Ці п’ять небезпек зумовлюють руйнування армії та вбивства генералів. На ці небезпеки конче потрібно якнайуважніше та найретельніше зважати.

 
 
 вверх