Колонки Жейме Лернер
  1862  0

П'ЯТНИЧНЕ ЧТИВО. Акупунктура міста

Інструкція з оздоровлення свого міста. Мер бразильського мегаполісу Курітіба розповідає про те, як можна перетворити промисловий центр, переповнений транспортом, на комфортне середовище для життя в гармонії з іншими та природою.

куритиба

"Акупунктура міста" - книжка Жейме Лернера, бразильського архітектора українського походження, консультанта ООН із питань міського планування та політичного діяча.

Книга про те, як перетворити місто на затишний і улюблений дім. Ставши мером занедбаного і похмурого мегаполіса Курітіба в Бразилії, Лернер із однодумцями спромігся перетворити його на квітучий парк.

Він переконав городян, що й промислове місто здатне дарувати насолоду, комфорт і відпочинок.

Уривок україномовної версії книги "Акупунктура міста" БізнесЦензору надало Видавництво Старого Лева.

Карта мобільного пересування

Справжня акупунктура — не завжди фізичне перетворення. Іноді це може бути якась чудова ідея, здатна змінити на краще життя міста. Великі міста мають проблеми через шалений автомобільний рух як наслідок невиправданого місця машин у житті людини.

Навіть міста, які відреагували на цю зловісну тенденцію і віддали перевагу громадському транспорту, що частково зменшило надмірне використання автомобіля, і надалі не позбулися цієї досі актуальної проблеми — засилля автомобілями густонаселених районів.

Скажімо, у Парижі та Лондоні, містах, що мають досконало налагоджену систему підземного і наземного транспорту, досі високі показники користування автомобілями. Що робити з тією частиною людей, які наполягають на використанні автомобілів?

Перше місто, що вжило радикальних заходів стосовно цієї проблеми, — Лондон. Там ввели плату за в’їзд автомобіля в центральну частину міста і, як на мене, цю чудову ідею могли б перейняти багато міст світу.

До слова, я аж ніяк не проти автомобілів. Ідеться про їхнє правильне використання. Важливо не допустити, щоб вони заполонили місто. Тому картки мобільного пересування допоможуть чудово впоратися з цією проблемою.

Заздалегідь придбані картки можна використовувати будь-де в межах міста. Карткою можна оплатити стоянку на околицях центру, де ви ставите машину, а згодом розраховуєтеся нею ж, пересівши на метро, автобус або скориставшись послугами таксі.

Для раціональнішого розвязання проблеми мобільного пересування слід інтегрувати всі види транспортних засобів. Головне не допустити, щоб автомобілі, таксі, автобуси, всі системи підземного та наземного руху конкурували між собою на одному і тому ж маршруті.

Карта мобільного пересування, вимагаючи швидкої інтеграції, щоб належно працювати належним чином, перетворить кожну особу на власника BMW-Bus, Metro, Walking: автобусом, на метро, чи пішки.

Екогодинник

Ще одна чудова ідея, що не потребує фізичної трансформації, але солідарна як з теперішнім, так і з прийдешнім поколінням. Багато хто намагався мотивувати людей в усьому світі концепцією сталого розвитку.

Проте завжди цю ідею тлумачили плутано, академічно та занадто хитромудро, часто базуючись не на знаннях, а винятково на ентузіазмі.

Люди часто думають, що вони не в змозі допомогти залагодити цю проблему, і легко переходять у так званий клуб скептиків. Також цьому сприяють засоби масової інформації, пропагуючи катастрофічні висновки про те, що навряд чи щось зміниться. Але неможливо щось змінити, не знаючи, як саме це робити.

Утім, погляньте, це ж так просто. Якщо ви хочете допомогти довкіллю, то бодай не оцінюйте ситуацію з погляду важкохворого пацієнта. Почніть із двох дуже простих речей: розділіть сміття на органічні відходи і відходи вторинної переробки і менше користуйтесь автомобілем. Так ви зекономите енергію, збережете більше дерев і посприяєте, щоб ваша країна стала менш залежною від інших. Дотримуйтеся такого принципу: більше зберігаю, менше витрачаю.

Тому я пропоную створити екологічний годинник для кожного будинку. Це так званий годинник-маркувальник, що реєструватиме пропорції витраченого вами і збереженого. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, то ви — проти свого ближнього, проти довкілля, бо витрачаєте більше, ніж зберігаєте. Якщо ж ви нічого не економите — ви безвідповідальна особа, показник екогодинника весь час це реєструватиме, виводячи ваш особистий так званий індекс безвідповідальності.

І якщо ваш екогодинник зафіксує показник безвідповідальності, вас негайно буде покарано. Ви назавжди втратите право просторікувати про довкілля з друзями в барі, а також не зможете більше стати президентом НДО.

Озеленення

Садити рослини — теж хороший вияв акупунктури. Міста, де немає визначних пам’яток, стають значно привабливіші, коли в них багато дерев. Зрештою, у багатьох містах вдалося досягти єдності лише завдяки інтенсивному садінню рослин.

У Шанхаї, наприклад, кожних чотири метри, вздовж будь-якої вулички росте дерево. Крім прекрасного краєвиду і рятівної тіні, дерева є важливими опорами для бамбукових структур до сушіння одягу. Такі собі опудала з манаття й бамбуку.

Чи можна було б собі уявити узбережжя Ріо без дерев уздовж бічних вуличок? Дерево — це акупунктура, що полегшує дискомфорт через відсутність тіні, життя, кольору та світла.

У Курітібі посадили мільйон дерев за менш ніж два десятиліття. Така традиція стала виявом справжньої міської доброти. Влада міста звернулась по підтримку до населення, щоб люди забезпечили зрошення всіх цих маленьких саджанців. Мерія розпочала кампанію "З нас тінь — із вас свіжа вода".

Через відсутність дерев та рослин спальні райони в багатьох містах якісь одноманітні й навіть безживні. Під час виконання житлових програм, що містили диверсифікацію через суміш різних рівнів прибутку, влада Курітіби, крім ініціативи садити на вулицях дерева, закликала кожного мешканця обрати плодове дерево для свого саду.

Планування вулиць унеможливлювало вирубування дерев, а прокладені дороги оминали їх. Також, на щастя, минулася манія випалювати землю на місцях житлових забудов.

Вироблена пам’ять

Як казав Алоісіу Маґальяес: "Історія — це як постріл із рогатки. Що глибше та дужче натягнеш, то далі поцілиш".

Самоідентифікація, самооцінка, відчуття належності — все це є опорними точками людини в місті. Ніколи не втомлюся згадувати, що на моїй вулиці було все. Я виходив надвір і звіряв час із годинником на залізничній станції. Гудок фабрики, що була поруч із моїм будинком, теж повідомляв мені, котра година.

Чи взяти, скажімо, пахощі в кафе залізничників, де після довгої ночі читання чи навчання я любив смакувати ранкову каву. Там, на привокзальній площі, пам’ятаю, стояв великий брезентовий літак, що часто слугував фотографам за інтер’єрне тло для дитячих фотографій.

Тютюновий запах крамниці, де я купував комікси, дзвін трамвайних колій, навіть нині я можу імітувати цей звук прибуття трамвая на зупинку. Пам’ятаю запах відполірованих меблів із магазину навпроти, скрегіт праски швейного ательє неподалік, шурхіт газетних телетайпів навпроти чи квитків на циркові вистави поблизу. Шикарний готель, будівля мерії, оркестр клубу Курітіби.

Може, це й скидається на ностальгію, але ті спогади нікуди не зникають. А якщо їх немає? З’являться? Ні, будуть лише пошуки їх. Якісь спогади витіснять один момент і замінять на інший. Чи потрібна акупунктура пам’яті?

Місто Сан-Франциско вдалося до такої акупунктури, розповідаючи історії місць, описаних у книжках Дашилла Гамметта чи зображених у фільмах Гамфрі Боґарта. Це так звана пам’ять фантастики. Також відзначилось і Ріо-де-Жанейро історією босанови. Там виникло шоу — у Беку-дас-Гаррафас*, на вулиці Нашсіменту Сілва.

За всіх часів та епох були митці, здатні оспівати чи розповісти про будь-який момент чи місце. Ці надбання передаються прийдешнім поколінням, збагачуючи та доповнюючи місце чи подію сучасними для них історіями.

Наприклад, у місті Сан-Хуан, що в Пуерто-Рико, місце, де вперше приготували пінаколаду, позначено меморіальною табличкою. У Гемінґвеєвому Парижі "Рітц" завжди буде такий же важливий, як і решта міських пам’яток.

* Провулок-алея в Копакабана, Рiо-де-Жанейро. Там розташовано кiлька автентичних нiчних закладiв, в яких виконується самба, джазова музика i шоу босанова в затишнiй богемнiй атмосферi. У цих закладах в кiнцi 1950-х зародилася босанова як оригiнальний рух, напрям i новий стиль у музицi.

Переклад з португальської: Катерина Скальська

 
 
 вверх