Колонки Юлія Хорт
  1307  0

"Недореформа" ринку страхування може спричинити хаос

Чому закон про ринок страхування, який було прийнято в першому читанні наприкінці березня, не відповідає європейським вимогам.

страховка

Прийнятий у першому читанні законопроект "Про страхування" №1797-1 не відображає значну частину вимог, які висуваються до учасників ринку в Європейському союзі.

І це, можливо, не мало би аж такого значення, адже низка базових принципів ЄС у документі все ж таки відображена. Однак Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати у національне законодавство положення Директиви 2009/138/ЄС, яка є основою регулювання правовідносин у страхуванні.

На жаль, прийнятий у першому читанні законопроект далекий від європейських стандартів, прописаних у директиві. І якщо до другого читання його суттєво не доопрацювати, за рік-два доведеться знову змінювати правила гри на ринку страхування. Україна має імплементувати європейські стандарти у страхуванні протягом 2-4 років з моменту початку дії Угоди про асоціацію, тобто деякі європейські норми мали би увійти в наше життя вже протягом найближчих місяців.

Існує ризик, що ця сфера залишиться на кілька років у такому собі стані "напівреформи" з усіма наслідками законодавчої невизначеності та нестабільності, що навряд чи сприятиме її розвитку.

Отже, директива 2009/138/ЄС встановлює загальні та спеціальні правила ведення діяльності у сфері страхування і перестрахування, визначає вимоги до платоспроможності капіталу страхових компаній та положення щодо нагляду за їх діяльністю.

У Європі набагато суворіші вимоги до перестрахування

Діяльність у сферах страхування та перестрахування суттєво відрізняється. ЄС виходить з того, що перестрахування пов’язане з більшими ризиками, які чомусь не врахував український законодавець.

Згідно з законопроектом №1797-1, страховики є суб’єктами, які мають право здійснювати перестрахову діяльність (ст. 4), а ліцензія на страхову діяльність дає право приймати та передавати ризики у перестрахуванні (ч. 2 ст. 42).

Ці норми суперечать європейським засадам. Зокрема, у п. 1 та 4 ст. 13 директиви 2009/138/ЄС є визначення: "страхова організація" - організація, що отримала ліцензію на здійснення діяльності у сфері прямого страхування життя або страхування, не пов’язаного із життям, а "перестрахувальна організація" - організація, яка отримала ліцензію на здійснення діяльності у сфері перестрахування.

Також у ч. 2-5 ст. 15 директиви прямо вказується, що ліцензія у сфері страхування надається виключно на окремі класи страхування, причому не передбачається можливості її поширення на здійснення перестрахової діяльності; а ліцензія у сфері перестрахування надається виключно для діяльності з перестрахування.

Тобто перестрахова діяльність дозволяється тільки за умови отримання окремої ліцензії на її здійснення. Зазначене положення є імперативним і не підлягає розширеному тлумаченню, європейський законодавець чітко розмежовує ці два види. Перестрахова діяльність розглядається як більш ризикова, тому до її учасників встановлюються суворіші вимоги щодо капіталу та нагляду, ніж стосовно страхової.

Хто і коли має приймати рішення про ліквідацію страховика

Український законодавець визначає, що страховик може бути ліквідований за рішенням загальних зборів акціонерів або судом з ініціативи уповноваженого органу, у разі наявності законних підстав (ст. 72 ч. 2 законопроекту).

У Євросоюзі все набагато складніше: відповідно до частини першої статті 273 Директиви 2009/138/ЄС лише компетентні органи держави-члена реєстрації уповноважені приймати рішення про відкриття провадження у справі про ліквідацію страхової компанії.

Треба врахувати і вимогу, передбачену статтею 274 директиви, про необхідність встановлення на національному рівні низки положень, пов’язаних з процедурою ліквідації страховика. Зокрема, правил, які регулюють висунення, перевірку та прийняття претензій, встановлення черговості претензій та прав кредиторів, відповідних повноважень страхової організації та ліквідатора, впливу процедури ліквідації на контракти страхової компанії тощо.

Пункт 2 ч. 1 ст. 44 проекту закону визнає підставою для анулювання ліцензії рішення про припинення діяльності страховика. Тоді як ч. 1 ст. 279 директиви передбачає анулювання ліцензії на більш ранньому етапі – з моменту відкриття провадження у справі про ліквідацію.

Є питання і відносно порядку передачі страхового портфелю. Частина 6 ст. 75 проекту закону №1797-1 передбачає, що страховий портфель може передаватися іншому страховику за умови, що обидва після передачі відповідатимуть вимогам цього закону.

На рівні ЄС основна увага приділяється встановленню вимог до платоспроможності страховика, до якого переходить портфель. Зокрема, в ч. 1 ст. 39 директиви ЄС закріплено, що дозвіл на таку передачу надається лише тоді, коли наглядові органи підтверджують, що організація має достатні фонди для покриття необхідного капіталу.

Посередництво у страхуванні – на зміни майже не залишилось часу

Правовідносини, які регулює законопроект №1797-1, охоплюються також сферою дії Директиви 2002/92/ЄС і торкаються посередництва у страхуванні. Відповідно до Угоди про асоціацію ця директива має бути імплементована у національне законодавство України протягом 2 років з дати набрання чинності Угоди. А відповідно до розпорядження Кабміну від 17 вересня 2014 р. № 847 "Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" - до серпня 2016 року.

Зокрема, потребують доопрацювання частина друга ст. 78 проекту закону, що визначає діяльність, яка не вважається посередницькою, та частина перша статті 1 щодо визначення терміну "посередницька діяльність".

Законопроект має невідповідності із положеннями ст. 4 Директиви 2002/92/ЄС, яка містить вимогу, згідно з якою страхові посередники не повинні жодного разу бути оголошеними банкрутами, за виключенням випадків, коли вони були реабілітовані відповідно до положень внутрішнього законодавства.

Потрібно врахувати й інші положення цієї Директиви: про запровадження процедур подання скарг на страхового та перестрахового посередника; визначення інформації, яка повинна надаватися страховими посередниками, та порядку її надання.

Нагляд не може бути "декоративним"

В Європейському союзі є тенденція до посилення пруденційного нагляду, і це стосується фінансового сектору взагалі, як такого, адже ці питання, пов’язані з фінансовою безпекою мають фундаментальне значення.

Натомість норми вітчизняного законопроекту про нагляд за страховою діяльністю (ст. 99-101) не визначать такі базові поняття як мета державного нагляду та містять багато положень декларативного характеру.

Слід звернути увагу на неузгодженість положень законопроекту щодо державного нагляду з нормами права ЄС. З метою приведення його у відповідність з Директивою ЄС рекомендується чітко визначити:

  • - мету (захист власників страхових полісів та бенефіціарів та забезпечення стабільності фінансової системи) та загальні принципи державного нагляду за страховою діяльністю (важливе місце серед яких посідає принцип пропорційності), як передбачено ст. 27-29 Директиви 2009/138/ЄС;
  • - загальні критерії і методи, включно з інструментами, розробленими відповідно до ч. 4 ст. 34, які використовуються у процесі наглядової перевірки (ч. 2 ст. 31 Директиви 2009/138/ЄС);
  • - норми, які роблять можливим виконання наглядовими органами, покладених на них функцій, а саме, вимагають від страхових та перестрахових організацій надання інформації для цілей нагляду, визначених ст. 35 Директиви 2009/138/ЄС;
  • - підстави покладення, перегляду та скасування наглядовими органами додаткових вимог до капіталу страхових та перестрахових організацій, як передбачено ст. 37 Директиви 2009/138/ЄС.

Вимоги до капіталу в ЄС вищі

Проектом закону (ст. 105) передбачається, що мінімальний розмір регулятивного капіталу (а) для страховика, що здійснює страхування, інший, ніж страхування життя, має становити не менше 22 млн грн, (б) для страховика, що здійснює страхування життя – не менше 32 млн грн, (в) для страховика, що здійснює перестрахову діяльність як виключний вид діяльності - не менше 32 млн грн.

Статтею 129 Директиви 2009/138/ЄС передбачаються значно вищі вимоги, відповідно: не менше 2,2 млн євро; не менше 3,2 млн євро та не менше 3,2 млн євро.

Крім того, у проекті Закону №1797-1 не відображені положення ст. 137-143 Директиви 2009/138/ЄС, які визначають порядок застосування наглядовим органом заходів впливу до страхових та перестрахових організацій у разі невиконання положень щодо технічних резервів, платоспроможного та мінімального необхідного капіталу.

Згідно з положеннями ст. 186 Директиви 2009/138/ЄС, страхувальникам, які укладають індивідуальний договір про страхування життя, має бути надано від 14 до 30 днів з дати підписання для розірвання без будь-яких негативних наслідків для страхувальника. Це також істотна норма, не врахована українським законодавцем.

Без урахування усіх цих зауважень неможливо врегулювати діяльність ринку фінансових послуг в Україні за європейськими принципами, тож неможливо розраховувати на інтеграцію з ЄС у єдиний платіжний простір з його універсальними вимогами до учасників та захистом прав споживачів таких послуг.

 
 
 вверх