Колонки Мар’ян Заблоцький
  771  0

Якими мають бути податки для аграріїв

Соціалізм живе не лише в українському держбюджеті, а й в податковому кодексі. Де розмір податків є високим, там бізнес завжди вмирає. Це сувора реальність. В результаті хтось втрачає роботу, а хтось її знаходить. Для економічного зростання України зараз головне – стати тим місцем, де бізнесу буде вигідно працювати.


агро

Фото: slovo.odessa.ua

Податковий комітет 16 березня прийняв рішення рекомендувати парламенту проголосувати за законопроект №3851-1 у першому читанні. Ним пропонується повернутися до тієї системи оподаткування, яка існувала в секторі в минулі роки.

З позитивів законопроекту – його підтримують майже всі аграрії. Звичайно, для аграріїв ідеальним варіантом є ситуація, коли є й податкові пільги і відшкодування ПДВ при експорті. Хоча дуже малоймовірно, що це можуть підтримати у МВФ.

Як наповнити бюджет

Дефіцит бюджету буде доволі великий. І швидше за все, до другого читання, якщо такий законопроект буде підтриманий в залі, прийдеться шукати компроміс. Наприклад, залишити підтримку лише тваринникам або малим аграріям. Адже потенційно, з врахуванням інфляції, прийняття законопроекту у тому вигляді, який він має на даний момент, може коштувати країні близько 30 млрд грн щороку.

За рахунок чого Україна може покрити цю дірку в бюджеті? Нові податки ситуацію не врятують. Навпаки, українському бізнесу треба дати можливість легше дихати. Очевидно, що ми все ще маємо можливості для подальшої економії державного бюджету.

Приміром, ми ще досі витрачаємо на освіту якісь шалені кошти. Чомусь держава витрачає на те, щоб навчити одного студента за рахунок бюджету в середньому набагато більше, ніж за це просить приватний вуз.

Колишній держсекретар США Кондоліза Райс сказала у нещодавньому виступі в Києві: "Освіта – це привілей, а не право. Ніколи не відносьтеся до цього як до належного".

У нас в країні вважається, що з бюджету має фінансуватися все що завгодно. Але так нам ніколи ні на що не вистачатиме коштів платників податків.

Соціалізм живе не лише в держбюджеті, а й в податковому кодексі. Наприклад, в нас діє ще одна дика вигадка - прогресивна шкала оподаткування. Цілком зрозуміло, що ставка податку на доходи має бути єдиною для всіх категорій платників, бо якщо ти заробляєш багато, ти автоматично платиш більше до бюджету.

Це приблизно те саме, що і ПДВ, податок зі споживання: бабуся купила пакет молока та сплатила 3 гривні у якості ПДВ, а представник середнього класу купив машину та віддав до бюджету 80 тисяч грн. Все чесно: у кого більше грошей, той більше платить, але за однаковими правилами.

Крива Лаффера в Україні не працює

Зараз робоча група при парламентському податковому комітеті активно працює. Напрацьовується нова редакція законопроекту щодо ліберальної податкової реформи. Голова комітету Ніна Южаніна продовжує активно відстоювати ідеї ліберального ринку та зниження оподаткування.

Причому розробники врахували одну з основних проблем – відсутність міжнародної підтримки. Зараз вони "підтягують" і цей напрямок.

Приміром, минулого тижня в Лондоні відбувся круглий стіл, організований Adam Smith Conferences та UK TaxPayers' Alliance, присвячений українській податковій реформі. Це був доволі вузький круглий стіл, така собі корпоративно-податкова тусовка, як її називають в Британії.

На захід були запрошені лідери лібертаріанської думки, на чолі з чи не найвпливовішим економістом світу - адвокатом вільного ринку та низького оподаткування Артуром Лаффером. Професор Лаффер є автором однойменної Кривої Лаффера, яка показує оптимальний рівень оподаткування в економіці.

Свого часу він став свого роду економічним ідолом серед республіканців США завдяки роботі на посаді радника Рональда Рейгана в питаннях оподаткування. Тож поступово навколо українського комітетського законопроекту вибудовується певна коаліція підтримки.

Пан Лаффер є радником українського Мінфіну. Але, судячи з того документу, який міністерство намагалося "проштовхнути" через Раду минулого року, воно дуже погано прислуховується до порад свого іменитого радника. Податкові ставки майже не було знижено.

Міф про адміністрування податків

Є думка про те, що "головне не ставки податків, а їх адміністрування". Це чи не найбільший міф, який існує в українській навколофінансовій тусовці. Дійсно, адміністрування податків – величезна проблема для України. Державна фіскальна служба, де працює близька 50 тисяч людей, за 20 років свого існування не змогла чи не схотіла створити зручну систему обслуговування платників податків.

Причому це означає не лише складності для тих, хто віддає свої гроші державі, а й тих, хто їх збирає. Я особисто неодноразово бачив стомлених працівниць податкової, завалених тонами паперів, багатогодинні черги та безглузді інструкції з заповнення документів, які неможливо виконати. В останні роки ситуація частково покращилася, однак все це досі створює суттєве фінансове та адміністративне навантаження на бізнес.

Але чому питання ставиться як "або-або"? Чому ми маємо обирати між розміром податків та зручністю їх збирання? Справа в тому, що складні фінансові теорії досить важко пояснювати населенню і народним депутатам, які приймають остаточні рішення щодо розміру податків.

Тому чиновники, у першу чергу мінфінівські, вигадують певні меседжі та використовують їх за будь-якої можливості. Деякі з них дійсно правильні, однак цей конкретний міф, несе в собі дуже велику небезпеку для української економіки, адже він "прикриває" та пояснює високі податки.

Звичайно, цей міф вигідний "державі" (в лапках, тому що маю на увазі чиновників, які збирають та розподіляють кошти). Адже, якщо податки не так важливі, як їх адміністрування, їх можна щоразу збільшувати і збільшувати - як самі ставки, так і базу оподаткування.

Чиновникам будь-якої країни невигідно встановлювати низькі податки. Вони цього не люблять, бо отримують менше грошей для розподілу, причому часто нераціонального. І це загальнолюдська проблема, не варто думати, що неефективні витрати суспільних грошей – виключно вигадка українських чиновників.

В багатих країнах державні кошти нерідка витрачаються з ще більшою винахідливістю. Адже в них існує набагато більше статей витрат.

Нещодавно сенатор Джон Маккейн опублікував доповідь щодо неефективності урядових витрат "Найбільш неефективні витрати Америки". У доповіді описується більше $27 млрд марних витрат, від мільярдних витрат на Голлівуд до $15 тисяч за фільм про танець хула.

Основною мішенню для Маккейна був Національний науковий фонд, який, приміром, витратив майже $900 тисяч, щоб вивчити, як діти перетинають вулицю. Результати показали, що діти, як правило, більше ризикують при перетині вулиці в порівнянні з дорослими. Чи потрібно на це витрачати мільйон доларів? Риторичне питання.

Низькі податки сприяють інвестиціям в країну

Варто зрозуміти, що ми не єдині в цьому світі. У США, Австралії, Великій Британії, Індії, африканських країнах та Китаї – всюди обговорюють питання податків та видатків. Бо це є ключовим економічним питанням. Давайте подивимось, як в сучасному світі ведуть себе реальні компанії.

З метою зниження податкових платежів автомобільний гігант General Motors нещодавно прийняв рішення перенести свій головний офіс до Бостону, а ще раніше, офіс міжнародних операцій – до Сінгапуру, хоча сама по собі країна є маленьким ринком, на відміну від Китаю, де раніше базувався офіс.

Після зростання місцевого податку на авіаперевезення, компанія Ryanair скасувала 8 напрямків з Італії, скоротила 600 осіб та заявила про "золоті можливості", які чекають на неї в Іспанії, та Греції, які мають менші туристичні затрати.

Tesla Motors взагалі провела своєрідний тендер в США та вирішила відкрити гігантське виробництво акумуляторів в Неваді – штаті, який запропонував найбільші податкові пільги.

Так, вони закривають бізнес там, де розмір податків є високим. Це сувора реальність. І відкривають там, де він низький. В результаті хтось втрачає роботу, а хтось її знаходить. І для економічного зростання України зараз головне – стати тим місцем, де бізнесу буде вигідно працювати. Інше питання – чи ми можемо собі дозволити низькі податки?

Країни, які мають низькі корпоративні податки, або надзвичайно багаті на природні ресурси, або роблять це за рахунок власного населення: наприклад, обкладають суттєвими митами імпортну продукцію, збільшують ПДВ. Крім того, в нас на кожну працюючу людину припадає один пенсіонер. Видатки Пенсійного фонду вже на половину фінансуються з держбюджету.

Тому, на мою думку, ми не можемо аж настільки радикально знижувати податки, як пропонує група Ніни Южаніної. У той самий час, ми не маємо фіксувати їх на досить високому рівні, як пропонувала команда Яресько. Думаю, оптимум знаходиться десь посередині. На жаль, в минулому році не знайшлося в країні людини, яка могла б звести всі ідеї до єдиного нормального документу.

Чого не робить Кабмін

Конфлікт між міністром фінансів Наталією Яресько та головою податкового комітету Ради Ніною Южаніною продовжується.

Навіть ходять чутки, що однією з умов, які поставила Яресько, обговорюючи своє потенційне прем’єрство, – це зняти Ніну Петрівну з посади голови податкового комітету.

У будь-якому випадку, сторони поки не можуть знайти спільну мову, а ліберальні комітетські ідеї поки не находять порозуміння з боку Мінфіну, зокрема в частині ставок та повноважень по збору податків.

У Мінфіні, як і в усьому уряді, затишшя. Вся країна слідкує за тим, хто в нас буде прем’єром. Відповідно зараз не чути про жодні рухи щодо податкової реформи з боку уряду. І не в останню чергу тому, що на посаду прем’єра розглядається чинний міністр фінансів - пані Яресько.

Зараз уряд взагалі "притримує" дуже багато нормативних документів. Часто, коли Верховна рада приймає закон, Кабміну доручається розробити якусь постанову, або привести її у відповідність до закону, або подати відповідний законопроект.

Наразі таких боргів у Кабміну накопичилося дуже багато. Наприклад уряд мав подати до першого березня 2016 року законопроект про обіг земель сільгосппризначення, однак він поданий не був. Також мали бути встановлені мінімальні ціни на цигарки (так прописано в Податковому кодексі), але й цього уряд не робить. Все чекають на щось.

Чи позначається це на економіці? Звичайно! Якщо ми кажемо про ринок земель, то там є потенціальні надходження до бюджету в обсязі мільярдів доларів. Але це, все ж таки, більш віддалена перспектива.

Від нерішучості чиновників встановити мінімальні ціни на цигарки втрачає державний бюджет. З початку 2016 року це коштувало бюджету не менш ніж 400 млн грн. Якщо уряд не зробить те, що має зробити за законом до кінця поточного року, це принесе збитків ще на 2 млрд грн. А потім ми дивуємся, що тим же аграріям не має з чого фінансувати пільги.

Кабмін пропонує підняти ставку акцизу, що залежить від ціни з метою "збалансування податкового навантаження".

Наскільки це можна розглядати як альтернативу "мінімальним цінам"? Збалансування податкового навантаження – це повністю штучний критерій.

За нормами ЄС існує одна вимога – співвідношення постійного податку (специфічного) та податку що залежить від ціни (адвалорного). Рамки досить широкі – від 5 до 55%. Жодних претензій до України з цього боку немає. А ось щодо цін – є безліч питань.

З минулого року ціни впали на 3-4 грн. Сьогодні – через півроку – ми не бачимо змін в ціновій політиці виробників. Знову боротьба за ринок йде через зниження цін. Достатньо подивитися останню декларацію цін виробників.

Зменшується вартість до оподаткування. Втрачають кошти і державний бюджет (через ПДВ) і місцеві бюджети (через роздрібний акциз).

Іноземний досвід

Яким чином цю проблему вирішують за кордоном? Декілька років тому мер Нью-Йорка Майкл Блумберг запровадив велику антитютюнову кампанію. Там були обмеження по віку людей, які мають легально купити цигарки, заборонені маркетингові акції, запроваджені високі мінімальні ціни на цигарки.

Сьогодні в Нью-Йорку заборонено продавати сигарети дешевше $10,5 за пачку. 26 штатів застосовують мінімальні ціни. Свого часу Австрія, Франція, Італія, Ірландія використовували мінімальні ціни. Країни які є лідерами світу із боротьби з палінням або вже встановили мінімальні ціни (Бразилія), або розглядають таку можливість (Австралія).

Тому, коли в нашому Мінфіні, який з великим задоволенням вводить будь-які обмеження, які приносять гроші в бюджет, посилаються на міжнародну практику або розповідають, що мінімальні ціни "обмежують права" курців – це виглядає лицемірством.

В нас вже впроваджено мінімальні ціни на алкогольні напої. І це працює. Але що стосується цигарок, то тут Мінфін не поспішає. Це наводить на певні роздуми – мабуть тютюнове лоббі в нас дуже непогано працює на рівні головного фінансового відомства.

До речі, закордонні уряди також мають дефіцити бюджету. Буквально вчора Мінфін Британії оголосив, що вони вводять податок на товари з великим вмістом цукру. Логіка така: якщо ви оподатковуєте цигарки та алкоголь, базуючись на тому, що вони є шкідливими, то фактично треба оподатковувати й інші товари, які шкодять здоров’ю. Такі як газовані напої з надзвичайно великим вмістом цукру.

З британцями можна посперечатися. Адже цукор – це їжа. І вона дає людям можливість жити. І це право людини, у який спосіб їй краще харчуватися.

Але, якщо ми вже кажемо про дійсно шкідливі звички, то тут як раз держава може робити певні рухи, особливо в умовах безкоштовної медицини для всіх. Тобто, якщо хочеш псувати своє здоров’я споживаючу шкідливі речі, то будь-ласка, але плати за своє лікування через акцизи сам. Тут важливо, щоб політика була однакова для всіх.

Нам потрібна повна економічна свобода, низькі податки, жорстке скорочення державних видатків, серйозний захист прав власності. Інших рецептів залучення інвестицій та економічного зростання, людство поки не вигадало.

І це не просто слова. Все це можна виміряти. Для цього існують загальновизнані міжнародні рейтинги. Кажу не про широко відомий рейтинг Світового банку Doing Business. Він є зручним для нашої влади, адже відображає лише деякі формальні моменти. Такі як легкість відкриття бізнесу. Байдуже, за скільки часу ти відкриваєш бізнес: за день чи за місяць, якщо тобі не вигідно його вести по-білому.

Кабміну, українському парламенту, Адміністрації президента та міжнародним організаціям варто набагато пильніше дивитися на позиції України в інших рейтингах. Наприклад, складених за Індексом економічної свободи.

Він враховує майже все, що впливає на економіку, від рівня корупції до фіскальної свободи. Україна займає в ньому "почесне" 162-е місце зі 178 та в цьому році вкотре визнана країною з невільною економікою.

Зростання в таких рейтингах, зниження податків та державних видатків, проведення приватизації державних підприємств мають бути ключовими економічними вимогами українського народу, принаймні активної та відповідальної його частини.

 
 
 вверх